1 МЛРД. ДОЛАРІВ ПРИВОЗЯТЬ ІЗ ЗАРОБІТКІВ ЧЕРНІВЧАНИ
Про цей край за часів австрійської доби казали: «Якби Господь вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину». Не дивно, що охочих заволодіти нею чимало. Про це засвідчила майже анекдотична історія, яка сталася напередодні президентських виборів-2004. Кажуть, один великий олігарх прилетів вертольотом на одну з вершин буковинських Карпат — Яровицю. За радянських часів тут, на висоті 1574 метри, була закрита зона з кодовою назвою «Памір». Навіть гуцули, які жили неподалік, не знали, що там дислокувалися локаторні станції, які здійснювали контроль над літаками НАТО. Так ось цей «новий українець» заявив прапорщику, який охороняв по суті розвалений об'єкт: «Это все мое, а ты с сегодняшнего дня у меня работаешь». «Добре, — згодився той. — Але ж тут дорогу треба зробити...» «Зачем? Мне этого не надо», — почув. «А як же люди?» — не вгавав прапорщик. «Ну, ты достал. Все, ты у меня больше не работаешь!»…
Буковинська земля і справді благословенна. Адже на порівняно невеликій території (Чернівецька область найменша в Україні) сконцентровані унікальні принади природи — урвища Дністровського каньйону, таємничі підземелля велетенських печер, бурхливі Черемош та Прут і, звичайно ж, Карпати з їх смерековими лісами та полонинами. До речі, за дослідженнями екологів, повітря тут найчистіше в Україні. А яка вода! Там худоба п'є «Нафтусю». Тільки джерел з лікувальними властивостями понад 300.
Прекрасне і саме місто Чернівці з його оригінальною архітектурою, яке раніше вважали негласною столицею Європи. Чого варта лише колишня резиденція буковинських митрополитів, де зараз розташований Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича! Сьогодні у ньому навчається 16 тисяч студентів, і це єдиний в Україні університет, де є філософсько-теологічний факультет. Свого часу О. Масляков знімав тут програму «Алло, мы ищем таланты!», в якій на свій страх і ризик вперше представив пісню Івасюка «Червона Рута» на весь Союз. А який чудовий там театр, культові споруди! Скажімо, Білокриницький старообрядський собор являє собою точну копію собору Василя Блаженного.
Але... Але значний відсоток буковинців у пошуках кращого життя покидає цю красу. За неофіційними даними, з-понад 920 тисяч мешканців області 200 тисяч на заробітках. І хоча у 2005 році тут створено 15 тисяч робочих місць, що становить 70% до програми Президента, людей не влаштовує рівень середньомісячної зарплати — 512 грн.
От і їдуть до Італії, Португалії, Іспанії, останнім часом освоюють Корею, Австралію, Нову Зеландію. І привозять щорічно... 1 млрд. доларів. Неважко підрахувати, що на одного мешканця таким чином припадає по мільйону. Тож 15-річний юнак за кермом крутого «мерса» тут вважається цілком нормальним явищем. Як і те, що 12-13-річні підлітки живуть у 2-3-поверхових віллах вартістю 70-170 тис.$... самі. Бо обоє батьків на заробітках. Здавалося б, парадокс, але у Чернівцях, де найнижча по Україні середньомісячна зарплата, ціни на житло наближаються до столичних — 2-2,5 тис.грн. за кв. м.
Життя буковинців багато у чому відрізняється від нашого, вінницького. Феноменальним є поліетнічність та поліконфесійність краю (на території області проживає 107 національностей). Тут мирно вживаються молдовани та румуни, українці та євреї, поляки та німці... І за увесь час не було жодного міжнаціонального конфлікту.
У горах, наприклад, навіть вітаються, як у кіно: «Слава Ісу!» — «Навіки слава!». Більшість горян (гуцулів) живуть без телевізорів, ведуть натуральне господарство. Навесні, після Великодня, трембіти сповіщають про полонинський хід: пастухи збирають отари і відправляються у верхів'я гір, де вони пробудуть до осені. Хліб їхній нелегкий. Самі стрижуть овець, доять, роблять бринзу...
Заробляють тут люди і з грибного промислу. То цілий бізнес. До речі, коли ми перебували в урочищі Ластун Путильського лісгоспу, Заслужений лісник України Михайло Петрик похвалився, що тільки за день у одному приймальному пункті здано 2,5 тонни білих грибів. А таких пунктів — 18.
А ще збирають ожину, чорницю, журавлину і лікарські трави. До речі, 29 видів лікарських трав, котрі занесені до Червоної книги і ростуть тільки на схилах буковинських Карпат. І, звичайно ж, займаються рукоділлям: різьбленням, вишиванками, роботами з бісеру… Колись королева Бельгії замовляла тут ювелірні прикраси.
Буковинці з низин знайшли свою «нішу». Багато хто займається сільським зеленим туризмом. Так, Ілля та Вікторія Чорней з с.Виженка Вижницького району вже 5-й рік здають туристам облаштований за євростандартами 2-поверховий особняк. Господарі підрахували, що торік вони прийняли 174 особи. Крім українців зі східних та центральних регіонів, клієнтами є туристи з Німеччини, Польщі, Чехії... Доба перебування з 3-разовим харчуванням коштує у Чорнеїв 110 грн. з людини, без харчування — 40 грн.
Таких суб'єктів туристичного бізнесу як Чорнеї в області — 62. Для них передбачені пільгові кредити для будівництва під 5% річних. Між іншим, за словами голови Чернівецької облради Олександра Грушка, в області діє комплексна програма розвитку туризму.
Ще один приклад підприємливості довелося побачити у с.Банилів, де 4-й рік працює Лівон Тартарян: у спеціально збудованих басейнах площею 2 гектари розводить «царську» рибу — форель, забезпечуючи своєю продукцією елітні ресторани Києва, Львова, інших великих міст. Загалом на форелевому ринку України продукція з господарства Тартаряна складає майже 70%.
Окрема тема для розмови — МПЗ «Колос» — відомий виробник чернівецьких ковбас. Очолюване директором нового ґатунку Ігором Кібічем підприємство побудувало племзавод і налагодило виробництво найперспективнішої у Європі породи свиней «Ландрас» на колишніх тваринницьких комплексах. Сьогодні загальна чисельність поголів'я свиней МПЗ «Колос» становить 17 тис. голів.
«Погоду» на економічному ринку Чернівецької області робить і місцевий машинобудівний завод, який 24 вересня відзначатиме своє 60-річчя. Це один з найбільших в Україні та СНД виробників високотехнологічного обладнання для газової, нафтової та хімічної промисловості, продукція якого експортується до Іраку, США, Японії, країн Європи.
Керівники Буковини докладають усіх зусиль, аби «прорубати вікно в Європу» і запустити в дію стратегічний проект «Золоте кільце Карпат». Адже до 1940-го року Чернівці мали прямі зв'язки з Європою.
Чи люблять буковинці місцеву владу? Наразі сказати важко. Але поважають точно. Про це свідчить хоча б те, що мер Микола Федорук обіймає цю посаду вже третій термін.
Через 3 роки Чернівцям буде 600 років. Старі 150-річні будинки з комунікаціями австрійської доби ремонтують з допомогою бізнесових структур: приватні фірми, розташовані на 1-их поверхах, роблять за власний кошт ремонт фасаду усього будинку.
Особливу увагу приділяють на Буковині боротьбі з корупцією. З цією метою біля ринків, вокзалів, біля органів влади, контролюючих та силових структур, в закладах охорони здоров'я розміщені «Антикорупційні поштові скриньки», куди мешканці області можуть подавати скарги на корупційні та хабарницькі діяння представників влади. І це, мабуть, таки діє, бо упродовж минулого року лише 31,7% чернівчан давали хабарі. Це суттєво менше від загальнонаціонального показника — 50,4%. За відсотком респондентів, які давали хабарі, Чернівці поступаються лише Херсону, там цей показник — 28,3%.
Про небажання жити по-старому засвідчив і ще такий факт. Їдучи по івано-франківській трасі, я помітила цікавий пам'ятник Т.Г.Шевченку. Якби не високе чоло Кобзаря, то одразу не впізнала б героя, бо уся його поза нагадувала... Леніна. Як потім з'ясувалося, колись то справді був пам'ятник Іллічу. Однак, аби зекономити кошти, люди вирішили поміняти... голову.
Люди… Буковина дала Україні Юрія Федьковича та Ольгу Кобилянську, Михаїла Емінеску та Карла Француза, Софію Ротару та Володимира Івасюка, Івана Миколайчука та Яна Табачника, Назарія Яремчука та Іво Бобула, Лілю Сандулессу та Павла Дворського… Їх імена по праву занесені до Алеї чернівецьких зірок. Бо це справді самородки.
Буковину недарма називають «Східною Швейцарією», а Чернівці — «малим Віднем». Хто хоча б раз побуває тут, обов'язково захоче повернутися знову. Хоча б задля того, аби ще раз почути, як о 12.00 трубач з міської ратуші грає «Чарівну Марічку».
Інна ЧЕРВІНЧУК. м.Чернівці
PS. Поїздку на Буковину (акція «Україна — очима редактора») організував Журналістський фонд Національної спілки журналістів за підтримки Республіканської партії України.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
