СИРОТА З ІЛЛІНЦІВ ХОЧЕ РОЗПОЧАТИ ГОЛОДУВАННЯ У ВІННИЦІ
ІСТОРІЯ ОЧИМА ТЕТЯНИ
Тетяна та Михайло Драчі мають статус дітей-сиріт вже понад 20 років. Їхня мати жива, але психічнохвора. Тому ще змалечку дітей виховує старша сестра Надія Федорівна. Маючи своїх дітей, вона не відмовилася від сестриних. Змогла поставити дітей на ноги і забезпечити.
– Протягом 15 років я оббивала поріг нашої Іллінецької мерії, – розповідає Надія Федорівна.
Врешті-решт, у 1998 році рішенням виконкому Іллінецької міськради був вручений ордер на 3-кімнатну квартиру. Але…
На момент отримання квартири Михайло одружився. Дружина – тезка сестри, Тетяна, теж потрапила у список тих, хто був прописаний у квартирі. Розповідає Тетяна Драч:
- Тоді ми не звернули увагу на документи, бо нам сказали, що все оформлено правильно. Напевно, потрібно було краще знати законодавство, але мені тоді було лише 18 років. Вже тепер я знаю, що лише за моєю письмовою згодою можна було це робити. А такої я не давала.
Те життя, яке влаштувала дружина брата Тетяні, за її словами, схоже на фільм жахів. Дівчині надали найменшу кімнату. Потім приходила спеціальна комісія, яка визначала, чим дівчина має право користуватися, а чим ні. Скільки квадратних метрів належить їй в кухні, а скільки – сім’ї брата. Тетяні було заборонено приводити когось у квартиру.
Це правило невістка поширила і на прийомну матір-тітку Надію Федорівну. Їй було заборонено приходити в квартиру, проте батькам дружини – зелене світло.
- Тетяно, а як на це реагував Ваш брат?
- Мовчав. Він безмежно і віддано тоді любив дружину. Але це тривало не так довго. Коли я дізналася, що в ордер на нашу квартиру вписана Тетяна, то ми з тіткою пішли в мерію. Розповіли, що відбувається. Влада пішла нам назустріч, і у квітні 2000 року сесія змінила своє рішення в частині надання житла невістці.
Тим часом, як розповідає Тетяна, невістка діставала брата, що той мало заробляє. Він виїхав на заробітки. А для неї почалося справжнє пекло у власному будинку. Можливо, саме через це дівчина і не змогла влаштувати своє особисте життя. На той момент вона була вагітною.
- Знаєте, під час вагітності я все боялася, що зі мною і дитиною щось станеться. Коли ти не можеш у власній оселі сходити в туалет, скористатися кімнатою, кухнею, нормально просушити білизну... Коли весь час тебе допікають зовсім чужі для тебе люди...
Настав час пологів. Тетяна народжувала у місцевій лікарні:
- Було дуже страшно. Тим більше, що дитину я народжувала сама, без чоловіка. Пологи пройшли нормально. Народилася прекрасна дівчинка. Минув тиждень. Мене чомусь ніхто не виписує. Тут вбігає моя сестра (донька тітки) і каже, щоб негайно збиралася, і вона мене забирає додому. Запитую, чому? Їй розповіла одна із медсестер, що тут всі чекають, що я відмовлюсь від дитинки. І для дівчинки вже є прийомні батьки. Серед таких кандидатів, кажуть, – дружина брата, яка за час подружнього життя так і не змогла народити. Що було робити? Додому я боялася повертатися. Брат – на заробітках.
Тому Тетяна Драч зі своєю дитинкою переїхала до прийомної матері. Перші тижні вона жила у неї. Потім, розповідає, що вирішила повернутися додому. Бо якось не по-людськи: квартиру тітка вибігала для неї, а сама сидить на голові у родичів. Ось так і жила – то там, то тут.
А, окрім клопотів за доглядом за маленькою, додався ще один – ходіння по судах. Сьогодні, в результаті судової тяганини Тетяна Драч разом із 3-річною донечкою виселена із квартири. Точнісінько так, як і виселений її брат. За цей час він вже розлучився із своєю дружиною. Як зазначає сестра, не витримав такої напруги.
Діти-сироти, які протягом 15 років добивалися житла, тепер – БОМЖІ. Замок в квартирі поміняний, їхні речі виставлені за межі квартири. Єдиним власником 3-кімнатної квартири суд України визнав не дітей-сиріт, а розлучену молоду Тетяну Назарчук.
ІСТОРІЯ ТЕТЯНИ ДРАЧ ОЧИМА СУДДІВ
Одразу ж після рішення сесії міської ради Іллінців у 2000 році визнати надання житла невістці незаконним, на розгляд місцевого суду надійшла заява.
У ній вже Тетяна Драч-Назарчук оскаржувала рішення сесії. Суд задовольнив її позов, скасувавши рішення депутатів. Проте зацікавлені особи, а це брат і сестра, не знали про існування такого позову.
Восени 2004 року знову до Іллінецького суду надходить позов від Тетяни Драч-Назарчук про те, щоб визнати брата і сестру такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. В аргументах позовної заяви екс-чоловік з сестрою та її неповнолітньою дитиною без поважних причин у квартирі не проживають. 16 вересня суд приймає рішення про те, що Тетяна і Михайло Драчі втратили право на житло. Хоча за цей весь період Тетяна неодноразово зверталася і до міської влади Іллінців, і до міліції із скаргами, в яких доводила, що їй не дають нормально жити у власній квартирі. Вона просила громадськість втрутитися в цю ситуацію. Проте марно… Окрім цього, дивно, що судді, приймаючи рішення, викликали як свідка і недієздатну матір Драчуків. І врахували її думку.
Оскаржувала 23-річна дівчина рішення місцевого суду в Апеляційному. Проте, не знаючи досконало законів, не встигла в строки.
– За останній рік я займаюсь лише тим, що ходжу по судах, вивчаю самостійно закони, - каже вона. – Бо адвокат коштує багато грошей. Це якесь божевілля. Замість того, щоб приділити максимум уваги дитині, піти заробляти гроші – я читаю постанови Кабінету Міністрів, рішення судів різних інстанцій. І хоча в нашій країні новий уряд декларує першочерговий захист неповнолітнім дітям і дітям-сиротам – на місцях все по-іншому. Як можна було позбавляти житла маленьку дитину? Мені нічого не залишається, як просто сісти навпроти обласної адміністрації чи суду та разом із донькою оголосити голодування. Бо те, що відбувається – абсурд. Абсурд, благословенний владою.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
