«Шановна редакціє «33-го каналу»! Хочу через сторінки улюбленої газети звернутись до Президента. Бо інакше мої слова і побажання, я впевнена, ніколи не потраплять до адресата.
Вікторе Андрійовичу, у мене є велике прохання: поверніться, будь ласка, до свого українського народу обличчям, а то ви стоїте до нього спиною і нічого не бачите (чи не хочете бачити), та й уже і не чуєте.
Аналізуючи останні події, у мене особисто і у моєї родини з’явилося відчуття гіркої образи, відчуття, що нас зрадили. Я впевнена, що таке відчуття знайоме мільйонам Ваших виборців. Ми вірили Вам, вистояли у важкий час цю перемогу, багато людей навіть ризикували своїм життям, але заради майбутнього не зупинялися ні перед чим. Український народ пройшов через страшні випробування, здобув перемогу. Яке це було щастя! Як усі раділи цим доленосним змінам. Люди хотіли одного — кращого майбутнього для України.
Які українці були горді від того, що Ви, наш народний Президент, почали зустрічатись з європейськими політиками, з американським президентом, і Вам вони аплодували стоячи. Та ні, не тільки Вам — то вони аплодували вільній, демократичній Україні! То була щаслива мить, радісна мить тріумфу.
А як люди з надією спостерігали за тими змінами, які почали відбуватися на місцях.
Почали притягуватися до кримінальної відповідальності злодюги і вбивці.
Вірили ми також, що доведете Ви усьому світові, що справу про вбивство журналіста Гонгадзе буде розкрито і посадять головних замовників за грати... Щоб іншим була наука.
Ви їздили по світу, збирали почесті і лаври, а Ваша віддана соратниця Юля Тимошенко в цей час не покладаючи рук, працюючи іноді цілодобово, впроваджувала ваші ж, Вікторе Андрійовичу, обіцянки в життя. Бандитам — тюрми, державне майно — повернути державі, людям — кращі соціальні умови. Дуже старалась, не звертала уваги на ті перепони, які їй робили ваші ж друзі-куми.
І все... обірвалася людська надія в одну мить. Радикальні і активні дії Юлії Володимирівни дуже багатьох, з Вашого оточення, злякали. Злякались і Ви, напевно, своєї головної політичної конкурентки, цієї яскравої доблесної особистості — Юлії Тимошенко. Ні, не хотіла вона вас усіх лякати, тільки чесно виконувала дані народу обіцянки. А чи не хочете Ви згадати, коли Вам у важкі хвилини Вашого життя подали руку допомоги Ваші надійні друзі? Згадайте той епізод, коли після другого туру сфальсифікованих виборів нібито переміг Януковияч, то чи не Ви сховались у себе вдома, відключили усі телефони і сказали, що все вже втрачено? Тоді і приїхала до Вас Юлія Тимошенко з Луценком і Томенком і сказала, що нічого неможливого немає. І вивели Вас до людей, які вже стояли на холодному Майдані. То хіба так віддячують найвідданішим друзям і соратникам?
А де ж був на той час наш новий прем’єр-міністр? Та його ніхто ніколи не бачив ні на Майдані, ні біля людей. І що, в Україні не було більш гідного українця на посаду прем’єра? Та він так нами «докерує», що заведе в тупик (особливо після консультації з Кучмою), що Україну звідти важко буде вивести. А, може, продасть нас оптом тій же Росії. Та він і не ховає від нас цих своїх планів. На другий же день після свого призначення швиденько полетів на пораду до Путіна, а потім у ЗМІ заявляє усім українцям, що Україна у 2006 році в СОТ не вступить. Виникає питання: чому? Чому ми повинні поступитись місцем для нашої «любої» сусідки? Я особисто розцінюю це як зраду національним інтересам. Бо російський президент є щирим націоналістом для своєї країни, виборює краще майбутнє для росіян, тому і рветься привести свою країну до СОТ. І тому стосунки між Росією та Євросоюзом стоять на порядок вище, ніж наші. Ось днями Путін підписав декларацію в Англії про спрощення візового режиму для студентів, науковців, культурних діячів та інших верств російського населення. Хай процвітає їх держава, розвивається. А ми? Чому Єхануров про це не піклується? А тому, що Ви, Вікторе Андрійовичу, про це не дбаєте. Дивись, через рік-два Росія опиниться в Євросоюзі, переступивши через Україну, а оті казочки Путіна про необхідність створення якогось ЄПУ залишаться тільки для України і Білорусі.
То що відбувається? Адже Росія, коли вступить до СОТ, Україні виставить такі умови, що ми взагалі припинимо існувати як нація (я маю на увазі — російська мова, друга держава, зміниться географія України — забереться Крим).
Вікторе Андрійовичу, а як Ви могли підписати отой зрадницький меморандум із Януковичем і «регіонщиками»? Ви ж вбили надію людей на краще життя в Україні. Такий крок дуже нагадує нам пана «Кидалова». Адже людей «кинули» за їхні ж сподівання і їхню боротьбу. Тому у мене виникає до Вас, Вікторе Андрійовичу, головне запитання: то чи з народом Ви, чи ні?
Але український народ вже навчився правильно оцінювати ситуацію, вміє постояти за себе. Люди прагнуть знати правду. А правда, напевно, дуже скоро буде дорого коштувати. Адже уже було в ЗМІ оголошено про те, що Ви, наш народний Президент, заборонили усім міністрам висловлювати на телеканалах іншу думку, яка суперечить державній. Знову ж запитання: суперечить чиїй державі? І де та демократія і прозорість, про яку Ви так багато говорили?
Отож, Вікторе Андрійовичу, напевно, російські нашіптувачі-нємцови (а чи є український радник у Путіна?) дуже добре зробили свою справу; а саме: українські люди зневірились у всьому тому, що Ви обіцяли у своїй передвиборчій кампанії, і Вас скомпрометували. Тому моя порада: менше таких горе-радників на Україні. Прислухайтесь до людей, які люблять Україну.
Я вірю, що прийде з парламентськими виборами нова сила, нові люди і все стане на свої місця. Це буде нова хвиля очищення від усього нам чужого. Адже було дуже багато пророкувань для нашої держави. І всі вони говорили про одне: Україна запанує і розквітне при жінці!»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
