ДЛЯ МЕНЕ ВІН БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄ, хоча ріднішої людини у світі не було
«Здається, що моє серце – це частинка льоду. І я, як Кай, приречена все життя складати слово «Вічність». Хоча дуже хочеться скласти «Люблю».
«Моє ім’я не скаже вам нічого, – сказала при зустрічі мені дівчина. – Я просто хочу розповісти свою історію, яка зробила мене іншою людиною. Чи зможу колись закохатись – не знаю.
…Декілька років тому у мене було Перше кохання. Справжнє, чисте, велике, світле…. І взаємне. Ніколи і нікого я так не любила. Хто не кохав, той не був по-справжньому щасливим. А тоді я була на сьомому небі від щастя.
Але в коханні є і зворотний бік. Так, були проблеми, які тоді для нас вважались дрібними. Адже, коли ми були разом, то були ТІЛЬКИ МИ, усі негаразди залишались за межами нас…
Якогось разу, сидячи в кафе, я помітила, що з ним щось не так. Нібито слухає і бачить мене, але… Я прослідкувала за його поглядом і зрозуміла все. За сусіднім столиком у своїй компанії була дівчина. Саме за нею і спостерігав мій милий. Звичайно, я намагалася більше не ходити з ним в те кафе, щоб знову не зустріти її. Та скоро мене «добрі» люди «просвітили», що мій милий заходить туди досить часто.
…Була п’ятниця. На ці вихідні ми змушені були розійтися. «Ми не будемо бачитись два дні. – сказав він. – Це так багато, особливо, коли закоханий. Ніби вічність».
Пройшли вихідні. Я з радістю йшла на роботу, легко мені працювалось, напевно, тому, що ввечері обіцяла бути романтична зустріч з дорогою мені людиною. Повертаючись додому, зайшла на останні двері тролейбуса, за звичкою озирнулась і побачила, як мій хлопець… цілує Її – дівчину з кафе.
Ніколи не помічала за собою потягу до суїциду, та в той вечір я була близько до цього. Вийшовши на наступній зупинці, я пішла додому пішки. Мої сльози перемішувались з лапатими сніжинками і разом з ними падали на землю. Єдиний, хто хотів мене заспокоїти, це був густий лапатий сніг, мороз та зустрічний вітер. Усі люди проходили поряд байдужими манекенами. ЖОДЕН не поцікавився, що зі мною. Я почувала себе однісінькою на всім світі.
Я йшла, підставляючи обличчя пронизливому вітру, а в голові з’являлась думка – потрібно піти з цього життя. Але як? Стрибнути с багатоповерхівки? Перерізати вени? На більше чомусь не вистачало фантазії. Я зайшла в магазин та купила спиртне…
На ранок я ледве згадала, що було вчора. Але, незважаючи на ті почуття, що були декілька годин тому, сьогодні не було ніяких… Згодом з’явились. Але теплих серед них так і не знайшлось. Ні до кого.
Йому я не пояснюва-ла нічого.. Для мене Його вже більше не існувало. Ніби колись давно і не зі мною трапилась ця історія. А я? Я тепер інша. До цих пір я живу без почуттів до людей. Я вислухаю, допоможу, але… Але всі вони для мене тільки перехожі, які випадково зустрічаються на шляху Життя. Такі ж чужі, якою була для них я в той холодний січневий вечір…»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
