Поїздка у с. Кордишівку Козятинського району обіцяла бути цікавою, адже ситуація, коли дівчата-близнючки виходять заміж за рідних братів, сама по собі незвичайна.
...У Кордишівці нас зустріли 19-річні близнючки Іра та Інна Плиси, вірніше, вже три тижні, як вони Ярощуки. Поки новоспечені чоловіки близнючок були на роботі, ми тим часом вирішили дізнатись про їхні історії кохання.
- Отож, як познайомились наші незвичні пари?
- З Вадимом ми зустрілись півтора року тому, 14 лютого, у День закоханих, — розповідає Інна. — Ми познайомились у нашому клубі, Вадик провів мене додому, так ми почали зустрічатись. Але хоча жили в одному селі, рідко бачились, бо я навчалась у Вінниці, Вадим працював у Києві, зустрічались у електричці, бажали один одному щасливої дороги, а про почуття не здогадувались. Лише на святого Валентина ми сказали один одному про почуття. Можна сказати, святий Валентин поєднав нас.
- А ми познайомились 7 липня, у день нашого з Інною випуску (дівчата навчались у Вінницькому технолого-економічному технікумі — прим. автора), — розповідає Ірина. — Того дня ми отримали дипломи, одногрупниці запропонували піти відсвяткувати, але ми вирішили їхати додому, я ще й жартома сказала, а раптом сьогодні я зустріну своє кохання. І таки зустріла. Увечері, на дискотеці, побачила Сашу і зрозуміла — це кохання з першого погляду.
- А як ви дізнались, що ваші хлопці брати?
- Саша мені сказав, що він з сім'ї Ярощуків, брат Вадима, але я не повірила. Виявилось, вони дійсно брати, тільки Саша на 2 роки старший.
- А як хлопці вам освідчились?
- У один день, — хором відповіли дівчата.
- Саша подарував мені собачку-ротлейвера, — розповідає Іра. — А вже 7 грудня зробив пропозицію руки і серця.
- І мені того ж дня, — додає Інна. — 31 грудня, під самий Новий рік, вирішили зробити сватання, весілля призначили на 6 травня.
До нашої розмови приєдналась мама дівчат, Роза Петрівна.
- Мої дівчатка народились такими маленькими, — згадує Роза Петрівна. — Інна — 2 кг, Іринка — 1,8 кг. Я все переживала, щоб вони вагу набрали. Разом з мамою ми їх виходжували, вигодовували. В дитинстві вони взагалі були схожі, як дві краплі води, одягались однаково, поводились, їх навіть плутали. Іннин хрещений завжди Іринку вітав зі святами. А вже стали дорослими, то змінилися.
- А як сприйняли новину про одруження доньок?
- Це було на день Катерини, — продовжує Роза Петрівна. — Спочатку подзвонив Саша, і по телефону запитав, чи не проти ми, щоб вони із Іринкою одружились. А через хвилин 10-20 подзвонив Вадим і щось почав мені розповідати, але я, перебуваючи під впливом попереднього дзвінка, його не чула та й кажу: «Іринка заміж виходить, а ви з Інною будете свідками». А він мені так голосно каже: «Я теж женюся! Ми з Інною одружуємось». За годину дві новини, я була шокована. Можете уявити реакцію нашого тата, адже півроку тому він запитував у дівчат, чи не думають заміж виходити, вони сказали: «Ні, куди нам поспішати», ми свиней здали, а тут на тобі.
- Як весілля відгуляли?
- Відгуляли славно, — каже Роза Петрівна. — Пам'ятаю, коли дівчатка народились, гуляло мало не все село, на весіллі також багато людей було.
- Щоправда, запрошували 300 чоловік, а прийшло 220, — продовжує Інна, — мабуть, погоди злякались, 6 травня такий дощ був. Але все пройшло добре. Святкували за всіма звичаями. Спочатку нас купували. Наш молодший брат Віталик одразу попередив хлопців, що за дешево не продасть, бо ж ми йому були, як няньки, виростили його.
- Перед нашим весіллям родичка заміж виходила і її за 36 гривень продали, — додає Ірина, — то в нашого Віталика був шок, як так дешево можна наречену віддати. За нас він виторгував майже 200 гривень. А ще курйоз був, коли в мене туфель вкрали, свідок мав його викупити. Але наш боярин Валера сам з-під Києва і не знав цього звичаю, тому виклав усі гроші, які у нього були — 308 гривень.
- А свекруха вас любить?
- Вона гарно до нас ставиться, — кажуть дівчата. — Ми запрошували її на весілля в українських костюмах зі словами:
До свекрухи йдемо,
калача несемо,
А свекруха чує,
вечерю готує.
Думаємо, вона нас любить. У наших хлопців є ще старший брат Федя, то він якось сказав, що якби у нас була ще одна сестра, то він би на ній одружився.
- Про що мрієте?
- Мріємо, щоб все в житті було добре. Мріємо народити дітей у найближчому майбутньому. Хоча кажуть, що у нас не може бути близнюків, але нам дуже цього хотілося б.
- Що подарували на весілля?
- На весілля дарували квіти, гроші та 8 ковдр. «О, це ми вже не змерзнемо, — каже Інна. «Звичайно, бо нас кохання гріє», — підтвердила Іринка.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
