«Молодіжна газета Вінниччини» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через  тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50
  14.06.2006



















  • Середа, 14 червня 2006 p.

    ВІННИЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕРЕД ВУЗІВ УКРАЇНИ - ТРЕТІЙ. Чи правда, що ним керує "липовий" професор?


    ПОШУК:     

    Резонанс, який викликала публікація у позаминулому номері «МіГу» «Яким місцем повернуто до студентських проблем керівництво педуніверситету?», можна порівняти із сніговою лавиною. Хтось обурювався, вважаючи її «компрою» та черговою порцією бруду на діючого ректора Олександра Шестопалюка, інші, навпаки, дякували за здорову критику. Аби розставити, як кажуть, усі крапки над «і», ми скористалися запрошенням колективу викладачів навчального закладу і завітали в гості.

    …Я закінчила Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського (колись педінститут ім. М. Островського) у 92-му. Він – моя альма-матер, так що я певною мірою «особа зацікавлена». Однак професія журналіста вимагає ставити істину понад усе. Отож, які враження від побаченого?

    Безперечно, зміни – разючі. Можна багато говорити про килимові доріжки та євроремонт у «ректорському» корпусі, про благоустрій та озеленення території, куди, між іншим, у день весілля приїздять фотографуватися навіть молодята, про приведення до євростандартів аудиторій, зрештою, про той самий «скандальний» фонтан. Це – один бік медалі. Я ж вирішила приділити більше уваги спілкуванню з викладачами та студентами.

    – Олександр Шестопалюк на посаді 4-й рік, – зазначив помічник-референт ректора Віталій Гандзюк. – За цей період ми пережили 49 (!) перевірок. З податкової, КРУ, Генпрокуратури, Верховної Ради… У ректора скоро термін каденції закінчується, а окремі «доброзичливці» ніяк не заспокояться. І це дивує, адже на посаду він обраний на конференції трудового колективу 90% голосів. Кажуть, що він «липовий» професор. Але ж фальсифікувати документи із присвоєння вченого звання неможливо. Для цього вченому секретарю потрібно було б підробити понад 50 підписів. На такий злочин не піде ніхто ні за великі гроші, ні під великим тиском. Швидше за все, комусь не дає спокою чорна заздрість, що Олександр Васильович за такий короткий період так багато зробив.

    А з його приходом вперше за 70 років у вузі почалися кардинальні роботи з ремонту. Перекрито 2200 квадратних метрів даху, замінено стелю, відремонтовано 5 великих конференц-залів-аудиторій, які одночасно можуть помістити майже 1100 студентів, у 3-му навчальному корпусі встановлено пластикові вікна, із старої їдальні обладнано сучасний хімічно-лабораторний комплекс, введено в дію власну котельню, що дає змогу економити кошти… Звичайно, є й чимало проблем. Скажімо, катастрофічно не вистачає аудиторного ресурсу. І це тоді, як ми маємо резервний житловий фонд – приміщення гуртожитку по Гоголя, 19. Сьогодні там знаходяться обласні газети «Вінниччина», «Панорама» та 15 приватних фірм. На жаль, повернути цей будинок не так просто.

    Дорікають ректору фонтаном, мовляв, це гроші на вітер. А хіба було краще, коли там стояв захаращений сарай? Власне, всі ці зміни можна було зробити раніше, коли освіта повністю фінансувалася з Державного бюджету. Адже є інформація, що при попередньому керівництві Міносвіти щорічно забирало з вузу 400-600 тисяч грн. неосвоєних коштів.

    – З приходом Олександра Шестопалюка якісно змінився навчальний процес, – приєднався до розмови проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Олександр Криворучко. – Внесено зміни у структуру університету. З’явилися нові спеціальності. Це і практична психологія, гувернер, хореографія, ансамблева гра, естрадний спів, олімпійський та професійний спорт, фізична реабілітація, екологія, журналістика, моделювання і конструювання одягу та інші. Зросла кількість викладачів із кандидатськими науковими званнями. Сьогодні навчально-виховний процес забезпечують 43 кафедри, де працює понад 500 викладачів, з яких близько 50 докторів наук, професорів і 224 кандидати наук, доценти. Лише за минулий рік захистилася 21 особа. І студенти, і викладачі задоволені академічним обміном, адже з науковою метою вони виїздять у Росію, Францію, Польщу, Чехію, Німеччину, Бельгію, Литву. У студентському містечку відкрито Інтернет-салон із зниженою платою для студентів. Крім того, працює Інтернет-клас, де студенти (безкоштовно!) можуть писати курсові. У планах зробити телерадіокомплекс та оновити видавничо-редакційну базу. На цьому фоні слід відзначити зростання успішності (загальна успішність – 97,1%, якісний показник – 61,6%; за показником переможців Всеукраїнських студентських олімпіад наш університет посідає 2-е місце, а за показником відсіву студентів – 20-те місце серед 20 педвузів України). Сьогодні діти хочуть вчитися.

    – Змінилася мотивація до праці і у викладачів, – зазначила кандидат психологічних наук, доцент, завідуюча кафедрою психології Людмила Лойко. А кандидат педагогічних наук Віра Сорочинська як великий позитив відзначила створення у вузі спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій, що свідчить про престиж закладу.

    Голова профкому Микола Баюрко відверто говорив про проблеми. До речі, Вінницький педагогічний університет – єдиний у місті вуз, де працює об’єднаний профком викладачів та студентів.

    – Через неналежне фінансування ми викручуємося, як можемо. І все ж добилися збільшення з січня 2006 року у 3 рази фонду матеріальної допомоги студентам та викладачам – від 60 до 200 грн. Гідно ми вийшли і з прецеденту, коли 25% студентів не вистачило стипендії. Стукали в різні інстанції і таки «вибили» її.

    Дуже актуальним є питання гуртожитків, бо на утримання одного студента у гуртожитку ми витрачаємо 220 грн., а плата за проживання – 50 грн. на місяць.

    Аби хоч якось підтримати студентів, маємо домовленість з СП «Лука», де студенти можуть підробити на збиранні полуниці та малини. Працюють студенти і в літніх оздоровчих дитячих таборах. А що стосується оздоровлення, то торік 18 студентів змогли відпочити за 50% вартості у санаторії «Гірський» (м. Могилів-Подільський). Викладачі отримують путівки до Ялти, Трускавця, Миргорода.

    Окрема тема – санаторій-профілакторій, де щорічно оздоровлюється 1200 студентів. За словами головного лікаря Степана Мазура, при вартості путівки 660 грн., студент платить лише 66. Окрім того, профком надає 20 путівок безкоштовно.

    – У нас тут до повного щастя не вистачає лише чорноморського пляжу, – сміється Степан Васильович. – Бо ми навіть морську сіль купуємо і діти мають можливість приймати ванни. До послуг відпочиваючих тренажерний зал, ЛФК, електросвітлолікування найсучаснішим лазерним апаратом «Рікта», рефлексотерапія, електросон, фітотерапія, лазерний душ, підводний масаж і навіть перлинні ванни…

    А як почуваються у вузі самі студенти?

    – У нашому університеті чудова взаємодія із викладачами, – зазначила голова студентського самоврядування факультету підготовки учителів початкових класів Любов Стрихар. – Адже не кожен вуз може похвалитися щорічними відкритими зустрічами ректора зі студентами, де можна отримати відповіді на будь-які питання. Не скрізь є і ректорська відзнака «Кращому студенту», яка надає право цілий рік отримувати надбавку до стипендії, а контрактникам – одноразову допомогу. У нашому університеті діє 149 наукових гуртків, «Школа студентського лідера», а п’ять колективів носять звання «народний». Цікаво проходять у нас «Козацькі забави», свято «Барви осені», «Караоке на майдані», конкурси «Красуня університету», акції із захисту прав студентів… А КВН на приз ректора проходить на такому високому рівні, що наші студенти навіть увійшли до міської команди і пройшли у лігу КВН до Маслякова. Ще у нас є скринька скарг і пропозицій «Запитай і почуєш». Щомісяця ми дістаємо з неї близько десятка записок із критичними зауваженнями на адресу керівництва вузу і спільно з викладачами намагаємося їх вирішувати.

    Які ж це проблеми? Передусім студенти незадоволені умовами проживання у гуртожитках. Гуртожиток №2, на який, до речі, є припис про закриття, кажуть, взагалі треба знести і побудувати новий.

    – Нам не вистачає ксероксів, – поскаржилися студенти філологічного факультету. – Недостатньо також нової літератури. А ще постійно великі черги до Інтернет-класу. Також ми хотіли б, аби у нашому корпусі відкрили буфет і відремонтували вхід №2...

    Звичайно, «копнути» глибше під час одного візиту мені не вдалося.

    Тому аби не бути суб’єктивною, процитую і колективний лист вінницьких учителів з цього приводу: «... двері центрального входу, якими ми завжди заходили, відкриті тільки для пана Шестопалюка О.В. Такий він начальник, що студент не має права заходити разом із ним в одні двері. Колишній керівник себе паном не величав, і персональної душової кімнати у кабінеті не було... Ми підтримуємо точку зору заслуженого діяча науки України, академіка, ректора Вінницького технічного університету Б.І. Мокіна, що за такі визначні темпи у науковому світі, які проявив пан Шестопалюк О.В., він заслуговує не менше, ніж на звання «Героя України». А ще хочеться додати, якщо у геніального ректора талант великого будівничого, то йому місце бути в університеті завгоспом з великої літери. А ректором повинен бути справжній науковець, як колишній керівник».

    Поспілкувалися ми і з колишнім ректором Никифором Миколайовичем Шундою, який очолював вуз 27 років.

    – «Придворна» братія звинувачує мене у тому, що я «... залишивши заклад майже у повному занепаді та розоренні», нібито «оголосив війну новому керівнику». Схаменіться, трубадури! Міносвіти щорічно надсилала показники з усіх напрямків діяльності вузів, де Вінницький педагогічний входив до п’ятірки кращих по Україні. За які ж заслуги заклад у числі перших атестувався і акредитувався за найвищим рівнем – четвертим? За що свого часу був переможцем Всесоюзного соцзмагання, а у 1998 році набув статусу педуніверситету? Якось це не узгоджується з тим, що через півтора місяці після приходу нинішнього керівника з’являється профорієнтаційний фільм, де усе чудово – і корпуси, і гуртожитки, і лабораторії тощо. Тим часом писаки навіть не усвідомлюють, якої шкоди завдали іміджу вузу, як образили десятки тисяч випускників, котрі закінчували «занепалий» та «розорений» вуз.

    У 2001 році наш педагогічний відзначив 90-річчя. За цей період було підготовлено 55 тисяч учителів, з яких 35 тисяч – за 27 років мого керівництва закладом. При мені збудовано 8-поверховий навчально-лабораторний комплекс на 2000 студентів, актову залу на 620 місць, бібліотеку, лекційні аудиторії, їдальню на 300 посадочних місць, відкрито санаторій-профілакторій, аспірантуру, комп’ютерні класи і т.д. і т.п. Педуніверситету було надано право на випуск наукових записок з 4 напрямків, що дає можливість друкувати результати дисертаційних досліджень, і вони зараховуються ВАК. Впроваджувалися нові технології, велика увага приділялася художній самодіяльності та спорту. Саме за ці показники педуніверситет двічі нагороджували дипломом лауреата і один раз – почесним дипломом.

    Але у 96-99 роках виникли проблеми із фінансуванням. По 2-4 місяці не виплачувалася зарплатня, на наукові потреби виділявся мізер, то доводилося сушити мізки, щоб заклад функціонував нормально.

    Я пишаюся усім тим, що вдалося зробити для навчального закладу, бо віддав йому все, на що був здатний. І пішов не у відставку, як пишуть «придворні», а на пенсію у зв’язку із закінченням контракту і введенням вікового цензу для керівників ВНЗ за тодішнім Законом «Про вищу освіту». Та й залишив наступнику 3 млн. грн., зароблених колективом за рахунок підготовки вчительських кадрів на комерційних засадах. І як ними розпорядився нинішній керівник, то його справа. Тож не треба здіймати галасу про неймовірні перетворення, бо загорожа, лавочки ще не є ознакою великого успіху. А, як як кажуть викладачі, на кафедри виділяється мізер.

    Категорично відкидаю зви-нувачення на мою адресу щодо написання анонімних листів. Вінницький педуніверситет – мій навчальний заклад, у якому я виріс як керівник і викладач. Жодного недоброго слова про нього я не сказав нікому.

    Звичайно, кожна людина має право на власну думку. Від себе скажу таке: я вдячна своїм наставникам за науку, за батьківську увагу і теплоту. І дуже хотіла б, аби такі «розборки» більше не виносилися на шпальти газет.

    Інна ЧЕРВІНЧУК


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14


      Украинские 100x100 
    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    СЕДМИЦА - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004

    286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =