"МіГ" :: "КОЛИ МІЙ СИН ВИРОСТЕ, КРАЩЕ ДАМ ХАБАР ЗА ВСТУП, ніж дозволю пережити приниження"

«Прочитав статтю про хабарі та вирішив написати свою точку зору. Зараз мені 30 років і я тільки-но закінчую університет. А історія моя така. Я виховувався у бідній сім’ї. У мене було два братики та сестричка. І коли настала моя черга вступати у вуз, у нас були скрутні часи. Не можна сказати, що я був дурний, але не вступив. І саме тоді пережив перше приниження.

...Пам’ятаю, приходжу у школу на щорічну зустріч з вчителями, всі обговорюють новини життя за рік. І хтось з учителів мене запитав, як я, де я зараз. Я не зміг тоді сказати, що не вступив та працюю помічником на будівництві. Так образливо було. Тоді я швидко подорослішав і зрозумів, що коли матиму своїх дітей, не дозволю пережити те, що пережив я. Через кілька років я змінив роботу та почав працювати у солідній фірмі, спочатку помічником, далі начальником відділення, тепер – заступник директора. А моєму сину вже 3 роки, і я хочу, щоб він жив по-іншому. Я вступив у вуз вже будучи дорослим. І в той час, як мав веселитись із студентами-однолітками, я важко працював, щоб забезпечити своє майбутнє. Тому хочу сказати тобі, хлопче: якщо батьки мають можливість підстрахувати, то нехай зроблять це. Бо ти ще не знаєш, яке приниження зустрічати своїх однокласників та вчителів і казати про те, що ти не вступив в університет. Ти одразу бачиш у їхніх очах скошені погляди та насміх, і... нерозуміння, як це не вступив, невже батьки не поклопотались.

...Я буду працювати для того, щоб забезпечити своїм дітям хороше майбутнє. Розумію твоїх батьків, Сергію, які хочуть допомогти. Вирішувати, звісно, тобі, але хотілось би, щоб мій досвід ти взяв до уваги. Успіхів!»

Ігор

"Я ВСТУПИЛА З ДРУГОГО РАЗУ, АЛЕ БЕЗ ХАБАРІВ"

«Привіт, «МіГ»! Прочитала лист Сергія «Чи варто давати хабарі за вступ в університет?» і вирішила написати свою думку. Справа в тому, що ти чимось нагадав мене. Три роки тому я теж вступала, і теж наполягала на тому, щоб усе було по-чесному. А ті гроші, які батьки хотіли дати як хабар, щоб перестрахуватись, я попросила віддати на зарплатню репетиторам, з якими займалась.

Щоправда, я вступала не у вінницький університет, а у київський. Не вступила з першого разу... Звісно, я засмутилась, але моя совість була чистою. І я не зламалась, а навпаки, почала завзятіше готуватись до вступу. І соромно мені ні перед ким не було, бо це моє життя, і я що хочу, те і роблю. Весь наступний рік після провалу я готувалась до вступних іспитів з репетиторами та підробляла, аби платити їм за уроки. Наступного року, впевнена у своїх силах, я прийшла вступати, і, що б ви думали... вступила, і ніхто мене не «валив». Тепер я закінчую другий курс свого улюбленого вузу. Я довела собі, що можу це зробити, і зробила. А що там думають інші, мене мало цікавить.

Знаєш, Сергію, дивлюсь зараз на своїх однокласників і бачу, що хто у ті вузи, у які вони вступали, не вступив, то їхні батьки швиденько повсовували їх туди, де були знайомі. А я сама вступила і цим пишаюсь. До речі, мої батьки теж не останні люди у Вінниці, і їм було дещо незручно перед колегами за мій провал, але тепер вони мене поважають. Кажуть, що бачать у мене сильний характер і твердість намірів. Бажаю, щоб твої батьки теж тобою пишались».

Юлія

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 28 червня 2006 p.

"КОЛИ МІЙ СИН ВИРОСТЕ, КРАЩЕ ДАМ ХАБАР ЗА ВСТУП, ніж дозволю пережити приниження"

"Я ВСТУПИЛА З ДРУГОГО РАЗУ, АЛЕ БЕЗ ХАБАРІВ"