"МіГ" :: ЗА ЗГВАЛТУВАННЯ МАМА ВМОВЛЯЛА ВЗЯТИ ГРОШІ, які так необхідні для сім'ї...

Того дня все почалося з невдач. Відсутня гаряча вода, хотілося попити – чашка вислизнула з рук й розлетілася на дрібні скалки, запізнення на автобус й метушливі думки, як добратися додому. Сто кілометрів наче й не відстань, але коли поспішаєш, шлях додому тягнеться, як вічність. Три пересадки, і ось вже Оксана у райцентрі – до рідного села зовсім трошки. Може, знайомого когось пощастить зустріти...

Білий день, якраз по обіді, і чим ближче до рідної домівки, тим спокійніше ставало на душі. Тривога зникала з кожним подоланим кілометром. На несміливий помах руки 18-річної худорлявої дівчини із фарбованим волоссям, із залишками завивки, зупинилася далеко не перша машина.

Водій без цікавості кивнув головою на запитання, чи не підкине до села, й відчинив дверцята. Останній дорожній маршрут, і вона вже уявляла, як зайде у хату та заспокоїть матір. Адже все буде добре, все у них вийде, вона допоможе отямити брата – ледацюгу, що вкотре зіпсував нерви матері через свої постійні гульки, п’янки, бійки... Вона вся вже була там, на подвір’ї, де розцвіли квіти навкруги хати, де розмальована криниця і ворота, Оксанчин задум й частина творчої роботи в університеті. Вона вже бачила, як побіжить до бабусі й смакуватиме солодким молочно-вишневим киселем... Отямилась, коли машина різко звернула ліворуч з дороги. Й з питанням у погляді подивилася на водія. Той упевнено та твердо бовкнув: «На хвилинку», – і не глянув на пасажирку.

Вона й сама не дивилася на нього, він для неї був усього той, хто керує авто, щось безстатеве, технічне і нецікаве, але потрібне для того, щоб досягнути мети – добратися додому швидше. Те, що відбулося далі, вона не взмозі зрозуміти й досі, пам’ятає тільки сильні руки, що, здавалося, переламають її тільце навпіл, запах, відразливий та їдкий, й пекучий дотик небритої щетини.

Чомусь сяйнула думка: невже це те, що так оспівано, невже це так огидно й моторошно усе стається? Захотілося блювати, й все піднялося усередині. Він не звернув уваги – тільки трішки послабив затиск й перетягнув її в інший бік. Фізичний біль видавав сльози зовні, а інший біль каменем став у грудях... Вона не відчувала нічого, крім розпачу, безпорадності й відчаю. Раптом усе скінчилося, він підвівся, застебнув штани, протягнув їй руку й підняв мляве тіло із землі. Глянув на спідницю та раптом заметушився, приніс пляшку мінералки з салону, протягнув носовичок. Так само міцно ухопив двома руками та посадив у машину. Потім дістав гаманець і, щось промовляючи, дістав гроші.

Оксана на подвір’я не влетіла, як зазвичай, коли приїздить на вихідні, вона чимчикувала, наче стара бабуся, ледве збираючи останні сили. Їй було байдуже, чи бачить хтось її, чи ні, вона прямувала до криниці – у ній бачила рятівницю, й вже відчувала на заплямованому й брудному тілі холод й ховаючу темряву глибини. Вона точно знала, що треба струсити із себе цей хомут, обдерти все до кривавої роси. Тіло можна відмити, а як тягар з душі цей згребти? І раптом наче опритомніла, до неї повернулись почуття. Тепло маминої руки повернуло Оксанці свідомість. Ніжний дотик шершавої, колючої долоні, запах диму та молока від ситцевої кофтинки, до якої притулилась голова. Вона ще не бачила матір, але вже відчувала її погляд, і тіло її знову обм’якло, ноги підкосилися, до криниці залишалося кілька кроків, але їх подолати вже не могла. Потім була лікарня, погляди сестричок у її бік, шепотіння за дверима. Однокласниці, які робили вигляд, що нічого не сталося, гомоніли про якісь дурниці, матір, що благала розповісти все міліціонеру, спроба написати кілька обов’язкових слів і розписатися. Катування продовжувалося, і вже не було надії, що колись це скінчиться. Щоразу потрібні були подробиці, відчуття, лунали якісь медичні терміни, просили відповісти, чому мовчала? Чи було боляче, чи синець, може, від чогось іншого?

Хіба вона мовчала? Не пригадує, здавалося, кричала на весь світ, і кожна її клітинка пручалася... Потім прийшла мати, розповіла про зустріч з адвокатами і про запропоновані гроші. Як потрібні були ці гроші, аби віддати борги ще після смерті батька, потрібні, аби відправити брата до дядька у Тюмень, той його швидко приборкає і догляне. Треба вже й за навчання Оксанці платити. Приходили ще якісь люди, принесли різні покупки, одяг. Якась висока гарна жінка зі сльозами сиділа біля ліжка, тільки коли нахилилася поправити Оксанчине волосся, вона відчула той запах, що не забуде за життя – його запах.

Оксана хотіла попросити, аби вона пішла, але замість слів губи просто хапали повітря. Вона замовчала, тільки очі кричали, очі все розповідали. Тільки хто ж знає ту грамоту – читати по очах?..

Людмила СВІТЛА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 26 липня 2006 p.

ЗА ЗГВАЛТУВАННЯ МАМА ВМОВЛЯЛА ВЗЯТИ ГРОШІ, які так необхідні для сім'ї...