"МіГ" :: "ВБИВЦЯ МОГО СИНА ВИЙДЕ НА ВОЛЮ У РОЗКВІТІ СИЛ, а хто поверне мені порубаного на шматки сина?"

... Так у черговий раз голосила за своїм загиблим сином Владом у редакції мама. З часу вбивства сина минуло три роки, а жінка досі не знімає скорботного одягу, хоча на руках вже вирок суду, яким засуджено вбивцю. І лише просить пробачення, мовляв, не думайте, що я не при собі, я – мати...

Про цю кримінальну справу ми писали у номері «Молодіжної газети» від 9 березня 2005 року в статті «Влада вбив родич, якому він довіряв?»

Нагадаємо, що молодого хлопця, батька неповнолітнього хлопчика, вбив 31-річний родич, з яким Влад завжди був у добрих стосунках. Це сталось влітку 2003 року. Нещодавно Вінницький апеляційний суд виніс вирок. Але матір вбитого Тетяна Миколаївна не може змиритись із вироком:

– Це жахливе цинічне вбивство. І тому я говорила у суді, що погоджусь лише на довічне ув’язнення. Адже Юрій заманув мого сина до себе в село Лисянку. І там, заради наживи, заволодіння майном з квартири мого сина у Вінниці, а потім і самою квартирою зарубав його. Планував замах на моє життя, але мене врятували випадкові очевидці. Приїхав як друг Влада до мене на дачу. Сина вже на той час він зарубав у себе в хаті у селі. Все хотів, щоб я полізла в погріб і дістала йому варення до вранішнього чаю. Якби тільки я показала голову, він би мене вдарив сокирою. Про це він сказав моєму племіннику, який надійшов, мовляв, якщо той не хоче дивитись, нехай відійде. За це пообіцяв із ним поділитись грішми з продажу квартири. Але племінник з дружиною встигли мене попередити, і злочинця було викрито.

– Страшно пригадувати як ми поїхали на роботу до сина. Зібрались усі хлопці, закрили майстерню і вираховували, де може бути зарито Влада. Обшукали все, і з’ясувалось, що сина він закопав у трьох метрах від ганку. І через тиждень його викопували, вже розчленованого – порубаного на шматки. Так вбивця зробив, аби тіло пошвидше розклалось, навіть чоловіки не могли дивитись. То як моє материнське серце мало витримати той жах? Хоронили сина у закритій труні. Я й досі приходжу на могилу і питаю, чи є мій син там.

А на тому місці, де відкопали сина, я поставила хрест, а на хаті повісила вінок та зробила надпис: «Вічна пам’ять. Від мами». То мені його батько, колишній правоохоронець, ще й дорікав та погрожував, мовляв, вони не можуть через це продати хату, ніби я її споганила, у ній ніхто не хоче жити. Хіба можна мені у такому дорікати? Чи не його син осквернив ту хату, коли вчинив такий страшний злочин?

Коли правоохоронці пішли на квартиру сина, то вона була закрита ключем, замок не зламаний, але вся розворушена. Майна було винесено і здано в ломбард більш як на 13 тисяч гривень. Мене і досі цікавить, як ключ від квартири сина потрапив до рук злочинця. Адже мій син працював на станції техобслуговування з меншим братом злочинця, який одружений з моєю донькою. Вони переодягались і клали речі в одну шафу. То чи не була то змова? Тепер ви розумієте, що із втратою сина я втратила обох дітей одразу.

Із матеріалів вироку суду стало відомо, що обвинувачений не визнав себе винним у вбивстві. А ті смертельні удари сокирою по голові та шиї Влада назвав перевищенням необхідної оборони. Те, що вивіз із квартири Влада усі цінні речі, пояснив тим, що Влад сам просив його їх продати. Втім, вина обвинуваченого повністю підтверджується зібраними по справі доказами. Вироком суду його засуджено на 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю.

А матір Влада лише плаче.

– Ніхто не поверне мені убитого сина. А вбивця його вийде на волю у самому розквіті сил. І, мабуть, так і не виправиться, буде соціально небезпечним. Адже він так і не покаявся. Але я піду до нього в СІЗО, буду його навідувати. Нагадувати йому про те, що зробив. Бо хочу, щоб він зняв із своєї душі цей тягар і покаявся.

Марина ПЄВЦОВА

Мама вбитого Тетяна Кушнір висловлює подяку окремим працівникам УМВС України у Вінницькій області та обласної прокуратури, які допомогли у розкритті цього злочину. Адже спочатку, за словами потерпілої, справу спустили на гальма – півтора року вона пролежала в архіві.

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 9 серпня 2006 p.

"ВБИВЦЯ МОГО СИНА ВИЙДЕ НА ВОЛЮ У РОЗКВІТІ СИЛ, а хто поверне мені порубаного на шматки сина?"