"МіГ" :: ЖОРСТОКА ПРАВДА СЬОГОДЕННЯ ДЛЯ "ТУРГЕНЄВСЬКИХ БАРИШЕНЬ"

Яким батькам не хочеться, щоб їхнє дитятко було слухняним? Щоб поважало, допомагало, виконувало прохання і ніколи не сперечалось? Напевно, таких батьків немає. Тільки не потрібно перетворювати виховання на дресирування. Дитина – це не циркова собачка, яка повинна беззаперечно виконувати ваші команди. Дитина – це особистість, яка має право на власну думку та вчинки. А також вона має право знати навіть найжорстокішу правду, щоб бути готовою до дорослого світу.

...Ольга була з родини інтелігентів. Як тендітна квітка зростала вона серед книг та рідних. Вона не займалась спортом, не ходила на дискотеки (тільки на шкільні ), навіть вечорами не виходила на молодіжні посиденьки. Весь вільний час Ольга присвячувала навчанню, малюванню картин, грі на піаніно, вивченню англійської мови, астрономії та перечитуванню романів про кохання.

З самісінького народження все за неї вирішували рідні. Що одягнути, що купити, яку зачіску краще зробити – навіть на такі дрібниці вона не мала своєї думки. А якщо хотіла щось заперечити, то чула у відповідь: «Старші краще знають, що тобі потрібно».

До восьмого класу батько проводив її у школу та забирав після уроків. Починаючи з 9-го, зі школи проводив Вадим, вибраний та оцінений на «відмінно» її бабусею. Рідні не заперечували, щоб у неї були знайомі та друзі. Але кожен, хто приходив до неї додому, проходив «тестування» на «якість».

А що сама Оля? Їй, як це не дивно, подобалось таке життя. Усе за неї роблять чужі руки та вирішують чужі голови. Напевно, так і жила б вона у цій «золотій клітці», якби якогось разу не познайомилась з Яною.

Яна зі своїми батьками жила в іншому кінці міста та навчалась у сусідньому класі. З першого класу вона сама ходила до школи, прокидаючись о 6 годині ранку. Про неї, на відміну від Ольги, ніхто не піклувався. Батьки Яни були п’яниці, їх мало цікавило життя любої донечки.

Дитячий садок Яні замінила вулиця. І саме вона дала найкращу життєву освіту – як себе вберегти від нападників, що робити, коли тато приходить п’яним, де і як можна заробити гроші. З іншого боку, та сама вулиця була багата на різні «іграшки»: цигарки, спиртне, наркотики, азартні ігри та вільний секс. Іноземною мовою для Яни була рідна. Вуличним арго вона володіла найкраще.

У школі навчалась «середньо». І зовсім не тому, що була «тупою», просто – не хотіла вчитися.

Зустрілися дівчата зовсім випадково на дискотеці, куди Ольгу тихцем від її рідних привів хлопець. Звичайно, що ніхто з них не хотів знайомитись з іншою, у кожної було своє коло спілкування, але танцювали гуртом, як це буває на дискотеках. Випадково Яна почула, як Оля благає свого хлопця її не кидати. «Набридла ти вже мені, – сказав він у відповідь. – Те тобі мати не дозволяє, інше – бабуся. А в самої що, голови нема на в’язах? Скільки вже можна слухати інших?.. Що? Провести додому? Транспорт ще їздить – доберешся сама. Можу викликати таксі». «Так принижуватись перед хлопцем?! Хоча не моя це справа», – подумала Яна та закрутилась у танці.

Настала ніч. Дискотека уже закривалась. Молодь розходилась. «Напевно, Вадим має рацію, пора мені уже самій вирішувати свої проблеми», – думала Оля, йдучи до тролейбусної зупинки. Вона принципово вибирала довший та небезпечний шлях: темні двори, кущі, пусті вулиці. Саме сьогодні вирішила довести собі, що вона уже доросла, не залежить ні від кого. Було страшно. Та ще й ззаду йшло троє хлопців напідпитку.

Хлопці підсміювалися та відпускали в її бік непристойні жарти. Згодом страх спровокував напад. Один з них почав виривати сумочку, інші намагались її роздягнути. Вона закричала та знепритомніла. Залишається тільки здогадуватися, чим би усе закінчилось, якби не Яна.

Вона також йшла сама до зупинки. Тільки, на відміну від Ольги, для неї вулиця – рідний дім. Не довго думаючи, за допомогою газового балончика та декількох прийомів самооборони розігнала нападників. Такого вони від тендітної дівчини не чекали, тому з переляку порозбігались.

З тих пір дівчата почали товаришувати. Рідним Ольги довелось змиритись з тим, що вона уже цілком доросла дівчина та має право на власну думку. Яна відкрила Олі правду вуличного життя. Оля була не просто здивована – шокована. Виявляється, люди, які не мають власного житла, живуть у під’їздах та на сміттєзвалищах. Діти не вміють писати та читати, голодують, живуть без батьків. Молодь власноруч доводить себе до криміналу, тюрми та смерті. Страшна, жорстока правда, від якої, на жаль, нікуди не дінешся...

Цю історію я навела для прикладу. Хоча не сумніваюсь, що в наші часи існують ще такі дівчата, як Оля: сором’язливі, невпевнені, які живуть за спинами інших. Так, вони красиві, розумні, без шкідливих звичок. Але їх може образити будь-яка дрібниця: зле слово чи погляд. Вони не дадуть здачі, не вистоять перед небезпекою.

Я за те, щоб дитина не тільки знала правду, а й була готова стійко її сприйняти. Трішки самостійності не завадить.

Вікторія МОРОЗ, студентка

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 9 серпня 2006 p.

ЖОРСТОКА ПРАВДА СЬОГОДЕННЯ ДЛЯ "ТУРГЕНЄВСЬКИХ БАРИШЕНЬ"