"МіГ" :: ДІВЧИНУ "КИНУЛИ" В КРИМУ, КУДИ ВОНА ПОЇХАЛА, ЩОБ ЗАРОБИТИ НА НАВЧАННЯ,

– Мамо, я не знаю, де сьогодні буду ночувати, вже темніє, а ми ще їдемо в горах якимось мікроавтобусом, добираємось у село, аби знайти ночівлю, – таке почула мати 5 дітей Галина Іллівна.

Буквально день тому вона провела 21-річну доньку на «бусик», який їхав на Крим і відправлявся від Будинку офіцерів. А ще день тому Іванна прибігла окрилена додому. До її рук потрапило оголошення, де йшлось про відпочинок у Криму, а також говорилось про можливість заробітку на березі моря: «Можливість сумістити відпочинок з роботою. На літній сезон потрібні: будівельники, охоронники, працівники пляжу.., офіціантки, посудомийниці тощо. Житло та харчування надається. Заробітна плата від 1000 грн.» Для Іванни це оголошення означало шанс заробити на навчання в університеті культури та мистецтв ім. М. М. Поплавського, куди дівчина зібралась поступити.

– Коли я підійшла до працівників цієї фірми, аби пересвідчитись у тому, що це справді гарний заробіток, то почула, що це так і потрібно якнайшвидше оформити доньку, оскільки бажаючих там працювати доволі багато, – розповідає мама Іванни Галина Іллівна. – Оскільки грошей у мене на той час не було, я пішла у банк, де взяла кредит. Того ж дня віддала працівникам фірми гроші, з яких 150 пішло на оформлення документів та підписання договору на роботу, ще 150 – на оформлення санітарної книжки та 120 грн. – за дорогу. До того ж, мені сказали, що оскільки донька їде працювати офіціанткою, їй необхідно купити білу блузку, чорну спідничку та відповідне взуття. Спочатку нам сказали, що донька поїде працювати у Судак, але потім повідомили, що все змінилось і вона поїде в Алушту.

– З донькою у нас був зв’язок мобільним телефоном. І який же у мене був шок, коли вона, плачучи, сказала мені, що їх супровідниця Тетяна Григорівна їх групу, яка складалась в основному з молодих дівчат, просто покинула в Алушті. Нібито знайшла якусь роботу, але зовсім не таку, на яку обіцялось в оголошенні.

– На щастя, знайшлись добрі люди, які надали притулок дівчатам у себе, вони платять 15 грн. за житло. А Іванна самотужки знайшла собі роботу в Алушті: продавати квитки на екскурсії. Але особливого заробітку ця робота не приносить. До того ж, доньці доводиться щодня їздити з села, де вона проживає, у місто, а це не так вже й дешево.

Я не очікувала, що так просто можуть обдурити людину, знайшла офіс тієї фірми. Прийшла із проханням повернути марно витрачені мною гроші або все ж таки працевлаштувати доньку в одному із санаторіїв біля моря. Мені пообіцяли, що доньку обов’язково розшукають і забезпечать роботою. Звісно, це не було виконано. А коли я прийшла у черговий раз, аби зустрітись із керівником групи Тетяною Григорівною біля Будинку офіцерів, то вона нахабно втекла від мене, сівши в авто до чоловіка.

І ось залишили мене, багатодітну матір, біля «розбитого корита», по вуха у боргах, адже доньці довелось передавати додатково гроші. Я просто у відчаї, ошукана шахраями, які працюють у тій фірмі. До речі, на площі біля Будинку офіцерів вже збираються люди із подібною, як у мене, проблемою. Сподіваюсь, що на моє звернення у правоохоронні органи з цього приводу буде відповідна реакція.

Аби зберегти об’єктивність, вислухали і другу точку зору.

– Мій обов’язок у тому, щоб відвезти бажаючих працювати у Криму та запропонувати їм роботу, – прокоментувала ситуацію Тетяна Григорівна, керівник групи, у складі якої виїздила Іванна. – Ця пропозиція включає в собі 5 вакансій. У даному випадку ми запропонували дівчині роботу офіціанткою у нічному ресторані, але вона не погодилась, її не влаштувала оплата.

– Ще після запропонованих кількох вакансій, які чомусь дівчину не влаштовували, її оформили продавцем квитків на екскурсії. Я сказала матері дівчини, що вона у будь-який момент може вийти зі мною на зв’язок, оскільки я більшість часу проводжу у Криму, тому можу знайти їй роботу. Але дівчина так і не подзвонила мені. Мене взагалі дивує ставлення її до роботи, оскільки таке враження, що всі ці розповіді матері – ніщо інше, як прикриття своїх лінощів. Адже настане час, коли потрібно буде повернутись додому і пояснити матері, чому не привезені гроші. Мені просто не хотілось говорити жінці, що на думці її доньки та ще кількох дівчаток її віку не працювати, а погуляти на дискотеках.

Я подзвонила на мобільний до Іванни, яка зараз ще знаходиться у Криму. Ось що розповіла мені дівчина:

– Як тільки нас привезли, роботу справді запропонували. Але замість обіцяних 10% від оплати вже йшлось лише про 3%, виявилось також, що за житло ми мусимо платити самі, а харчування лише раз на день. Сама ж Тетяна Григорівна взагалі зрідка брала свій мобільний телефон. Сказала, що як нас не влаштовує, можемо зв’язатись ще з одним чоловіком, який надає роботу. Той нас лише запитав, чи ми, дві симпатичні дівчини, готові до інтиму.

Так ми і опинились на продажу квитків на екскурсії, причому, тут з нашої групи на такій роботі працюють усі, хто виїздив і хотів бути чи то адміністратором, чи то охоронцем.

А те, що ми гуляємо по дискотеках, просто смішно, нам ледве вистачає платити за житло та харчування. Тим паче, наш «бусик» у село, де ми проживаємо, відправляється о 9-й годині вечора.

Ми будемо слідкувати за тим, як розв’яжеться ця ситуація. Адже поки обидві сторони конфлікту відстоюють свою точку зору.

Підготувала Марина ПЄВЦОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 23 серпня 2006 p.

ДІВЧИНУ "КИНУЛИ" В КРИМУ, КУДИ ВОНА ПОЇХАЛА, ЩОБ ЗАРОБИТИ НА НАВЧАННЯ, - ВВАЖАЄ ЇЇ МАТИ. Керівник групи дівчат каже, що вона там лише розважається