Середа, 6 вересня 2006 p.

ІНКОЛИ, ЩОБ ВІДЧУВАТИ СМАК ПЕРЕМОГИ, ПОТРІБНО НАВЧИТИСЬ ПРОГРАВАТИ!

Цього літа близька подруга вступала в один з місцевих вузів. У вирішальний день, коли мали оголосити результати, Ольга запропонувала мені піти разом з нею, так би мовити, для моральної підтримки. Приїхавши до університету, я побажала їй удачі, а Ольга, перехрестившись, впевнено підійшла до вивішених списків, на яких були імена тих щасливчиків, котрі цього року стали повноправними студентами престижного вузу.

Хвилини зо дві подруга знервовано розглядала списки, а коли нарешті знайшла рідне прізвище серед абітурієнтів, весело закричала: «Ура! Вступила! Я таки зробила це!» Такою щасливою я побачила Ольгу вперше. Проте посміхнутись у відповідь не змогла, бо поряд на лавочці сиділа дівчина і гірко плакала. А після Олиного «Вступила!» у незнайомки, здається, почалась справжня істерика. Переглянувшись з подругою, ми підійшли до дівчини і запропонували їй носовичок. «Дякую, – все ще схлипуючи, – відповіла та. – Вітаю, я бачила, як ти раділа, що вступила, – сумно сказала вона Ользі. – А ось я ні... Тепер не знаю, що робити. Всі мрії і сподівання перекреслились в один момент. Зараз для мене життя ніби закінчилось... Відчуваю лише розчарування...» І дівчина, схлипуючи, пішла. Ми з Ольгою не вимовили ні слова. Просто стояли і дивились їй услід. Повертаючись додому, майже не розмовляли. На обличчі Ольги уже не було радості. Здавалося, що вона ніби почувала себе винною перед тією незнайомкою. А мені пригадався минулий рік, коли я випробовувала власні сили при вступі до вузу.

Пам’ятаю й досі, скільки безсонних ночей і нервів було витрачено мною і близькими. Але, слава Богу, я вступила...

На жаль, наша держава просто не в змозі забезпечити вищою освітою усіх випускників. Прикро, але кожного року завжди були, є і будуть абітурієнти, котрим доля не подарує шанс назвати себе студентом. Найголовніше, щоб у цих людей не опускалися руки. Я розумію, що, мабуть, немає гіршого відчуття, ніж розчарування. Воно руйнує всі надії і змушує сумніватись у власних силах. Але один мудрець колись сказав, що найкраще відчуває смак перемоги лише той, хто у житті програвав. Хочу звернутись до усіх випускників, яким не вдалося стати студентами. Ви такі молоді! У вас ще все попереду! Сьогодні ви зрозуміли, що життя – це не лише радість і насолода, у ньому бувають миті горя і невдач. Вірте: якщо не вийшло цього року, значить у наступному все обов’язково буде гаразд!

Серед моїх знайомих є багато тих, які з першого разу не змогли вступити до університетів. Але вони наполегливо йшли до мети і таки домоглись свого! А скільки відомих людей могли б просто втратити нагоду відкрити свій талант, якби опустили руки після першого розчарування. Наприклад, славнозвісний Ейнштейн у школі вчився не дуже добре, особливо мав проблеми з... фізикою! Його вчителька постійно казала, що нічого путнього з хлопця не вийде. І що? Якби він повірив тоді у ці слова, то світ втратив би великого фізика! Тому, незнайомко, якщо ти читаєш цю статтю, витри сльози і посміхнись. Попереду в тебе важкий рік самовдосконалення і наполегливої праці у сфері науки. Можливо, через декілька років на одного відомого науковця, лікаря чи педагога стане більше. І світ дізнається ім’я... Твоє ім’я...

Тетяна ДУБОГРІЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com