Середа, 1 листопада 2006 p.

МІЙ БРАТ - БАБІЙ. Казанова, якщо по-культурному

Є у мене брат із того типу хлопців, про яких кажуть несвідомі люди: «бабій». Я ж вважаю, що він – Казанова. Звучить це як діагноз, тому що в цьому випадку медицина вже точно безсила.

З самого дитинства я як молодша сестра робила усе можливе, щоб він надовго зненавидів весь жіночий рід. Але ефект вийшов протилежний. Замість ненависті виросла любов. Та ще й яка! Починаючи з класу 9-го, він уже навчився маніпулювати дівчатами, а також вчителями-жінками. Його чари розповсюджувались на всіх, окрім мене.

Після закінчення школи я зрозуміла, що мій брат справжній ловелас. За гарною дівчиною та її ніжками ладен бігти хоч на край світу. Тільки часто було так, що бігали за ним. Від такої уваги з боку жіночої статі він геть відбився від моїх рук.

Не раз мені доводилось чути, як він спілкується з черговою дівчиною. Чи це продавець, незнайомка, чи моя подруга. Мало того, що він від радості починає світитись як неонова лампа, так ще й умудряється в цей час вести розмову. До кожної знаходить свій стиль та тему. Результат таких розмов не примушував на себе чекати. Продавці завжди давали найкращі товари, незнайомка залишала свій номер телефону, а мої подруги уже подумки приміряли фату та весільне плаття. По їх очах було видно, що в загс з моїм братом ладні бігти вже зараз.

Але... За весь час я жодного разу не чула, щоб він хоч одну з дівчат назвав по імені. У нього було стільки ніжних слів для жіночих вух, що більше половини не чула від нього навіть я.

Якогось дня я його на цьому «заловила», влаштувавши допит. На моє просте запитання: «Як звали мою подругу, котра приходила вчора?» (і з якою він фліртував цілий вечір), – я почула всю її біографію, думки та погляди на життя, але... не її ім’я...

«Розумієш, – каже він, похнюпившись,– у мене дівчата змінюються досить часто, я просто не можу запам’ятати, як яку звуть. Катя, Маша, Іра, Наташа...

Одного разу був «прокол»: Каріну назвав Мариною. Так замість того, щоб змовчати, вона влаштувала такий «розбір польотів»! Зате тепер усе просто – я всіх їх називаю ніжними словами «котик», «зайчик», «рибка»... Вірно кажуть, що дівчата кохають вухами...

– А як звати мене, пам’ятаєш? – посміхнулась я.

– Так, моє сонечко.

В. МОРОЗОВА, м. Вінниця

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com