"МіГ" :: "АБИ РОЗКРИТИ ВБИВСТВО ОНУЧКИ, ПРАВООХОРОНЦІ ЗРОБИЛИ З НЕЇ... ПОВІЮ..."

«Це так боляче — переживати смерть своїх дітей та онуків, що вже не знаю, куди мені звертатись. Щодня я веду розслідування своєї вбитої у Вінниці у листопаді 2004 року 15-річної онуки Люсі Білан, щодня прокидаюсь із думкою, що вбивці будуть покарані, і щодня вже протягом двох років стукаю у двері правоохоронців та чиновників. Все безрезультатно...

Онучка пропала у дні президентських виборів, якраз, коли всі правоохоронці були задіяні по дільницях. У цей час вона жила зі мною та дідусем. Від нас і ходила на навчання в кооперативний коледж, де вчилась на першому курсі. Того фатального дня вона повернулась з навчання у збудженому настрої, бо коледж якраз замінували, а студентів евакуювали. Кількома днями раніше у кафе, де вона сиділа із друзями, у неї вкрали мобільний телефон. Мама подарувала їй його до Дня студента, і онучка дуже раділа подарунку. Ми заспокоювали Люсю, вмовляли, що купимо новий, бо у неї незабаром мав бути день народження — 16 років. Але вона говорила, що знає, хто це зробив, і сама поверне собі мобільний. Того ж вечора онучка сказала, що записалась на шейпінг у спортклуб «Богатир», який знаходиться неподалік нашого дому.

Тепер думаємо, що Люся пішла не на шейпінг, а на «розборки» за телефон. Коли пізно ввечері вона не з'явилась вдома, ми захвилювались. Всю ніч чекали її повернення, а вона так і не прийшла... Раненько стали обдзвонювати усіх, хто знав Люсю. Близько 10-ї години ранку знайомий міліціонер сказав, що біля олієжиркомбінату, того району, де ми живемо, знайшли вбиту дівчину. Я зовсім і не могла допустити думки, що це моя онучка, але зразу ж подзвонила йому, він відповів: «Та це не Люся, невже я її не знаю». Тоді я запитала, в чому одягнута була та дівчинка, чи не було серед одежі чорних брюк, черевичок, білої курточки, на що почула важке: «Були».

Онучка була жорстоко згвалтована та задушена шнурком від куртки.

Із самого початку були впевнені у тому, що на тому місці, де знайшли Люсю, вбита дівчинка не була. Все це була імітація, і, швидше за все, так поглумились над Люсею у якомусь закритому приміщенні.

Правоохоронці вивчали записну книжку Люсі, по черзі викликали її друзів та приятелів у міліцію. Але це не давало ніяких результатів. Всі вони як один, ніби змовившись або злякавшись, стверджували, що не бачили того вечора онучку. Може, боялись переслідування, бо не один, видно, знущався над онукою. Тепер я ношу із собою всюди фотокартки можливих злочинців. Це друзі Люсі, які з нею разом росли. Впевнена, що вони знають все, що сталось у той вечір, а, можливо, і причетні до злочину, бо місце, де знайшли Люсю, знають лише місцеві. Та невже за два роки правоохоронці не можуть розкрити це вбивство?

Але, видно, міліція має іншу роботу. У них мета придумати версію, за якою моя онучка була гулящою і через це поплатилась. Мене вразило, як у перші години після загибелі Люсі до коледжу приходив правоохоронець і замість того, щоб збирати інформацію про вбивство, посмертно обливав неправдивим брудом, говорив дітям, що вона ходила по кафе, гуляла. То що, тепер через це вбивають людей? Діти до цього часу вражені цим, тому що вони знали її з іншого боку.

А кілька місяців тому я взагалі була шокована. Подзвонили з міліції і сказали, що є новини. І кажуть мені, що знайшли вбивцю. Називають прізвище того, хто це зробив, пояснили, що він затриманий за другий злочин і зізнався в убивстві Люсі. А мені і кажуть: «Вам це буде незручно слухати. Але сталось ось що: Люся йшла біля магазину, а він підійшов до неї і запропонував їй за послуги 300 грн. Коли це все сталося, то у нього не вистачило 20 грн., через це вийшов скандал, і він її задушив». Але чи можливо за 20 грн. позбавити людину життя, тим більше, коли припустити, що він отримав те, чого хотів?! Тоді я провела власне розслідування. Був у цього чоловіка схожий злочин, за який він тепер несе покарання. Але яке відношення він має до моєї онучки? Я не хочу розкриття вбивства моєї онуки у такий спосіб і вимагатиму справедливого розслідування. Чому з безневинної зробили повію, і чому слідство ведеться у цьому напрямку? Невже для того, щоб скоріше закрити цю справу? Що мені чекати далі від розслідування вбивства онуки, коли у її справі помінявся вже шостий слідчий, який своїми слідчими діями довів-таки непричетність цього чоловіка до вбивства Люсі, а часу втрачено багато.

Я їздила до дружини цього чоловіка. Вона мені сказала, що не міг її чоловік цього зробити. Сказала, що на нього вже давно хотіли це «повісити» і довели до того, що він підписав явку з повинною.

А за неправильні дії того міліціонера, прізвище поки не називаю у пресі, я особисто доб'юся в керівництва УМВС у Вінницькій області, щоб він вибачився перед дітьми її групи, тому що за годину після знайдення покійної він не знав її зовсім, і буду ставити питання про перебування на посаді таких фахівців, щоб не ганьбили і честь своїх колег.

До речі, той фатальний для моєї онуки телефон був знайдений в одній із військових частин, куди потрапив через десяті руки. Мене дивує те, чому підозрюваного у крадіжці телефону не можуть і досі знайти. Чому вбивці ходять на свободі? Що за перші дні під час виборів упустили правоохоронці, які були розкидані по дільницях і у яких на першому місці були не злочини, а їх штучне створення? Як нам жити у цій країні, де вбивають наших дітей і нам доводиться хоронити їх у весільних сукнях? І як боляче від того, що підозрювані у вбивстві ходять і нахабно посміхаються нам у вічі, а свідки злочину мовчать.

Прошу усіх порядних друзів та знайомих моєї онучки нарешті розказати, звісно, анонімно, що ж сталось тієї страшної ночі, бо не можна жити з такою таємницею (гріхом), тому що і у вас будуть діти і онуки, а це так боляче — віддавати їх матінці-землі.

Людмила БІЛАН, заступник президента громадської організації «Батьки вбитих дітей Вінниччини»

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 29 листопада 2006 p.

"АБИ РОЗКРИТИ ВБИВСТВО ОНУЧКИ, ПРАВООХОРОНЦІ ЗРОБИЛИ З НЕЇ... ПОВІЮ..."