Середа, 26 квітня 2006 p.

"ВЕЛИКДЕНЬ У НІМЕЧЧИНІ - великі багаття і зайці, які несуть крашанки"

Справжня Німеччина – це країна, яка говорить турецькою і російською мовами. Ще не було такого разу, щоб, пройшовши по вулиці будь-якого німецького великого або маленького міста, я не почула російської мови. Німці між собою висловлюють усе більше невдоволення – росіян уже більше, ніж німців. Для них усі з колишнього СРСР – росіяни.

Росіяни-«німці» живуть по-різному. Одні багато: у шикарних приватних будинках, інші – ледве зводять кінці з кінцями. Ті, хто приїхав давно – процвітають, а хто недавно – у відчаї питають: навіщо ми їхали сюди?

Але, незважаючи на труднощі життя, німці залишаються німцями: зі своїми цікавими традиціями, страшенною бюрократією, чистотою й порядком, які вражають і захоплюють.

Кожна родина одержує спеціальний календар, де зазначені дні збирання сміття: відходи продуктів, макулатури і так званих жовтих мішків. Їх видають безкоштовно у меріях і німці туди складають все, що може вплинути на навколишнє середовище: консервні банки, упакування від хімічних продуктів. А скляний посуд можна викидати тільки у металеві контейнери і при цьому сортувати за кольором скла.

У визначені дні вулиці мікрорайону наповнюються жовтими мішками, пакетами з газетами й іншою макулатурою. Це все виставляється ввечері перед визначеним днем. Хто не встиг, тому соромно, бо його частина вулиці виглядає смішно, перетворившись у довгий смітник.

Іде весна. А з нею – Великдень. Німці готуються по-особливому. Вітрини магазинів прикрашені крашанками й зайчатами. Великдень у них – це зайці, які несуть крашанки.

Ніхто тут і не думає пекти шикарні паски до Великодня. Головне – вчасно купити готові або самим нафарбувати яйця. Але найцікавіше, що Великдень – це величезні багаття, де спалюють старе листя та гілки, все, що до весни треба забрати або викинути, щоб зустріти її із чистими полями й галявинами. У Великодню ніч та на другий день у місті іноді нема чим дихати. Під спеціальним наглядом пожежників розводять величезні багаття. Куди там братися нашим піонерським таборам! Народ збирається на гуляння – попити досхочу пива, поїсти на грилі запечених ковбасок і поспілкуватися із знайомими».

Людмила ЧУДАК, колишня вінничанка, яка сьогодні живе у Німеччині

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com