До тварин у домі я завжди ставилась негативно – ніяких собак, ніяких котів у себе не тримала, і в друзів ніколи не гладила, не брала на руки.
Але цього дня... Ранок почався з новини. Нам призначили нового заввідділом. Він виявився жінкою. Коли наш старий директор привів її знайомитись, у мене раптом стислось серце, відчула – будуть у мене проблеми! Вигляд у неї був владний, жорсткий, зверхній. Як тільки вона на мене подивилась, між нами проскочила іскра антипатії – і вона мені не сподобалась, і я їй.
Співробітниці, які все про всіх знають, розповіли, що наша начальниця мала йти в іншу фірму на вищу посаду, але хтось комусь «звякнув» і підклав їй свиню. Призначення не відбулось, і вона, розлючена, прийшла до нас. У цей же день я отримала від неї догану за неправильний звіт.
Ввечері я виносила відро з сміттям і знайшла біля контейнера задрипаного котика. Він пищав і трусився всім тільцем, був такий нещасний... Що було робити? Взяла додому. Коли я його вимила і налила йому молока, він так жадібно почав пити, що аж заліз у блюдце лапами. I тут же наробив біля дверей «купку».
Ось так і пішло моє життя – на роботі несправедливі дорікання, а вдома котик, якого треба було привчати до порядку. Він навчився швидко, а от з начальницею стосунки загострювались, ставали все гіршими і гіршими. Конфлікт розростався, ми з нею буквально «не переварювали» одна одну. Їй що? Закатала мені чергову догану, розвернулась і пішла. А я мусила терпіти, і вечорами коментувала всі службові перипетії мовчазному слухачеві – котику.
Через півроку котик став котом, а наш конфлікт – справжнім тигром. Від однієї думки про роботу в мене починався нервовий напад, відчувала – ще трохи, і я не витримаю, або їй щось зроблю, або собі. І от якось зранку, коли я, як звичайно, скаржилась коту на свою начальницю, він одним махом вискакує мені на коліна і як вчепиться в руку пазурами! Кров так і бризнула! Що це з ним зробилось, думаю, чи не сказився часом? Забинтувала рану, пішла на роботу, а ввечері довелось йти в лікарню, бо рука розпухла і боліла нестерпно.
В черзі під кабінетом хірурга зустрічаю свою подругу, сто років не бачились. Вона на руку впала, пошкодила зв’язки. Розговорились, і я все їй розповіла, мовляв, начальниця доїдає, зі світу зживає. Подруга мені відразу запропонувала іншу роботу, у них якраз місце звільнилось. Я перейшла і, слава Богу, наче народилась заново! Тепер жартую, кажу, це коту набридли мої вічні скарги і він мене на роботу влаштував.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
