"МОЖЕ, ДОСИТЬ ЦЬОГО БРУДУ. Ми і так уже осоромилися на увесь світ..."
«Знову здрастуй, «Пораднице». З номера в номер пишуть до тебе і читають про людські долі та вчаться на чиїхось помилках. Та є і такі, хто пише не від зболеного, змученої совісті, а задля вдоволення продуманих амбіцій на відміну від історій про дійсно покинутих, ошуканих та ображених. «Письменниці» моєї колишньої дружини пхають на сторінки божевільні статті, що з’являються з користолюбства.
Цього разу висловлю і я свою думку тобі, «Пораднице», та відповім у першу чергу знайомій моєї колишньої дружини, бо багато води збігло і бруду винесло. Але нудять світом невгамовно жадібні жіночки та спокушаються на чуже їхні очиці...
Нема сенсу закликати до розуміння, втомився я оборонятись, та й незручно стільки знайомих людей надалі тримати в напрузі. Зараз, після кількох місяців, як зі статті колишньої дружини прочитав, що я начебто гей, і від шоку все-таки дійшов до заспокоєння, – дякую друзям та приятелям, що не відособились від мене через той брудний наклеп. Пройшло кілька місяців з публікації, закінчились суди щодо розподілу «спільного» майна, і нарешті закінчились 2,5 року з’ясування, хто що робив і хто що заробив...
Не буду я цікавитись, знайома моєї колишньої жінки, хто ви. Може, з тих, хто за часи, коли колишня дружина була багатшою від вас і могла собі набагато більше дозволити купувати, а ви із заздрості не знаходили собі місця? Може, тепер, коли вона дещо важливе втратила, ви стали з тих же злостивих заздрощів солідарні? А, може, ви та людина, яка знаходилась поряд для того, щоб розраховувати на якийсь шматок добра зараз? І прагнете допомогти «бідній» жінці, яка втратила впевненість та порядність, але чи не ви підштовхували її до цього порадами раніше? А стосовно журналу, куди фотографія «благовірної» потрапила, то розумні люди розуміють, яким чином потрапляють туди жінки заможних чоловіків... Стосовно бізнесу скажу, що готовий, поставлений на колію бізнес може і мавпа вести, якщо вся робота налагоджена. Щодо хворої дитини, можливо, й не зовсім правильно я чинив: був більше зайнятий роботою, бо ж сам пробивав і все відстоював попри конкуренцію. Не досить багато часу приділяв дітям, адже покладався на їхню матір. Та час і не був проблемою – проблема була в наших стосунках. Дійсно, коли 12 років тому ми одружились, спільні інтереси важко визначались: давались взнаки різні рівні освіти, культури і поглядів. До речі, про освіту: нехай читачі вже знають і решту правди про мою колишню дружину, теперішнього спеціаліста з «вищою» освітою. Липова вона! Як і куплений диплом провізора з відміткою, що закінчила інститут раніше. Як на його основі може вважатися дійсною теперішня вища заочна освіта у Вінницькому інституті менеджменту?... Є питання і завдання для працівників органів кримінальних справ!..
Мушу відкривати ось такі сімейні таємниці, хоча колись любив цю людину. Оберігав від перенапруження, навіть наймав робітницю, яка прибирала та готувала. А тепер у цьому каюсь. Адже й роботу підібрав на своїй фірмі цікаву, відповідальну, а отримав у вдячність підступність та злодійство. І це все – на фоні постійних істеричних сварок.
Та все-таки я вдячний колишній дружині за згоду піти на крок до розлучення, бо сам перший не наважився б покинути жінку з двома дітьми, з яких одна невиліковно хвора. Нехай же знають читачі та «сердобольні» співчуваючі, що призначив суд тій, яка, з її першої статті, «ледь не вмирає з голоду»: однокімнатну квартиру в центрі міста, дві двокімнатні квартири в районі Центрального ринку, автомобіль «Мерседес» та грошову компенсацію. І все-таки їй мало, бо свербить ненаситність і захотілось вийти на республіканський телеканал, щоб паплюжити мене з екрану вже й на всю Україну. Зв’язались представники телебачення і зі мною, погодився з ними зустрітись, але з однією умовою: не перекидатись порожніми словами в студії, а відзняти інтерв’ю зі знайомими, сусідами, вчителями другої дочки, котра живе в жалюгідних умовах у баби в селі в той час, як молода матір розгульно живе у Вінниці. Поставив вимогу взяти інтерв’ю в самої дитини. Оприлюднив моє бажання позбавити таку «матінку» на основі відеофактів прав на виховання дитини і передати за судом мені, бо час іде, а дівчинка належно не розвивається і не навчається нормально. Але при всьому цьому розкладі я допомагаю дев’ятирічній донечці матеріально та довгий час два-три рази на місяць везу колишній тещі пакунки з продуктами та одягом. У відповідь не те що вдячності немає, а відчуваю сильну протидію – не дозволяють нормально з дитиною бачитись! Скільки ж має бути злоби, егоїзму, щоб ціною дитячої долі добитись поставленої мети забрати в мене бізнес? Так ось, коли я поставив перед телевізійниками свої вимоги і попередив про загрозу ефіру лише з колишньою дружиною, де будуть односторонні наклепи, працівники телебачення зрозуміли, що могла «наплакати» їм для судових позовів овечка в лисячій шкурі...
Схаменися, жінко! Дай мені можливість забезпечити дівчинці нормальне існування і виховання, дай забрати її з бруду, відлучити від невігластва. Колись ти і сама будеш жалкувати, що не надала можливості дитині нормального існування. Ти залишила її своїй матері напризволяще, а сама не можеш вгамуватись. Все одно тобі доведеться навчатись заробляти своєю працею, бо навряд чи знайдеться ще один такий, як я, і повісить тебе з ріднею собі на шию. Я можу тобі допомогти вийти із складної ситуації, бо хочу, щоб і дитина, і її батьки (тобто ми), і наші всі знайомі з полегшенням зітхнули. В житті ще можна багато чого досягти, а де мене знайти для допомоги – ти знаєш...»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
