"ТЕПЕР НАЙБІЛЬШЕ МОЄ ЩАСТЯ - РОЗЛУЧЕННЯ... Я 11 років прожила з чоловіком, який мене бив та принижував". У 2005 році у Вінницькій області 2 764 сім'ї потерпали від насильства
Насильство у сім’ї... Воно так вкоренилось у наше життя, що більшість на нього навіть не реагують.
Відговорюються тим, що чоловік б’є жінку, бо любить її, а мама б’є сина, бо хоче, щоб він виріс справжнім мужчиною, а рукоприкладством вона виховує його. І лише деякі з жертв звертаються у міліцію.
Загалом, якщо порівнювати, у 2004 році у Вінницькій області за вчинення насильства у сім’ї на облік було поставлено 2 211 осіб, а у 2005-му – 2 764. Але це лише офіційні цифри, а насправді від сімейного насильства страждає мало не кожна четверта людина. Чому ж вони не звертаються у міліцію?
– Причина того, що жінка-жертва не приходить за допомогою до правоохоронців, – розповідає Павло Власов, голова Дніпропетровського жіночого інформаційно-координаційного центру, – в тому, що на чоловіка, який її скривдив, виписується штраф, він платить цей штраф із сімейного бюджету. Тому жінка терпить насильство, бо хоче, щоб гроші пішли на їхні потреби, а не на сплату штрафу. Наш Кримінально-процесуальний кодекс недосконалий, його терміново треба змінити, щоб захистити людей від насильства.
... Якось при розмові попутниця розповіла, що своїм найбільшим досягненням в житті, так званим щастям, вона вважає розлучення з чоловіком. Більше 10 років вона прожила з міліціонером, який принижував її: бив, гвалтував, осоромлював. «Він робив це, коли випивав, а випивав він мало не щодня», – скаржилась жінка. Заявити в міліцію вона не могла, бо там все контролював її чоловік. А жити так ще 10, 20 років вона була не в силі. Коли зрозуміла, що готова піти, забрала речі, переїхала до родичів та подала на розлучення. Але піти від чоловіка було не так просто. Він силою повертав її додому, пояснював, що не хоче розбивати сім’ю, бо на роботі будуть неприємності, що хоче жити нормально та виправиться. Але все повторювалось наступного дня. І все-таки вона пішла. На рік затягнулась справа з розлученням. А коли всі папери були підписані, Ірина нарешті стала щасливою. Тепер вона не жила в страху та незнанні, що на неї сьогодні чекає. Вона була вільною жінкою, яка зможе нарешті насолоджуватись життям, а не страждати від насилля.
Серед сімейного насильства, окрім фізичного, дуже розповсюджене психологічне. Ви, мабуть, і самі неодноразово чули, як чоловіки розповідають, що дружини їх пиляють: «На футбол не ходи! Не пий горілки! Грошей мало приносиш! Дома нічого не робиш!» Саме це психологічне насильство народжує фізичне. Іноді жінки так доводять чоловіків своїми балачками, що вони не втримуються і починають їх бити. Потім це переростає у звичку, а потім і в основний метод закрити жінці рота.
Методи боротьби із насильством у кожного свої: хтось звертається у міліцію, хтось знаходить компроміси, а один із сільських голів знайшов свій метод. Якось рано-вранці по радіо він оголосив, що «Петро... вчора напився та побив свою жінку! Ганьба йому!!!». Після цього усі чоловіки того села змінились, вони забули про насильство. А як ні, то сільський голова не забував про радіо та розповідав про вчинки тамтешніх чоловіків.
Але що б там не казали, насильства не можна ігнорувати, особливо, якщо це насильство у сім’ї. Не варто терпіти того, на що ви не заслуговуєте.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
