БАТЬКИ ДВІЧІ ВСИНОВЛЯЛИ ДІТЕЙ, Але ті не доживали до 15 років. На їхній могилі стоїть один пам'ятник на двох
Літня сива жінка стояла на дорозі і вже мокрою хустинкою витирала гіркі сльози. Вони горохом котилися по її обличчю.
- Ну, все, — заспокоювали її люди, — годі вже побиватися.
- Не вберегла дітей! — говорила ледве чутно і хитала головою. — Не вивела обох у білий світ.
З почутого серед галасливого торговища виявилося, що нещастя переслідували ту сім'ю. Ніби невезіння переступило поріг затишної оселі, і ніяк не могли цього позбутися. Ніхто не знав, коли знову впаде на їхні голови черговий гіркий випадок.
Жили вони заможно. Розкішна хата, автомобіль, чималі збереження. Але це все ніяк не могло заповнити одну-єдину порожнечу в серцях подружжя. Вони були бездітні. Олександр і Галина зверталися до різних лікарів та знахарів-цілителів, але все було марно.
Отож вони вирішили всиновити дитину, від якої відмовилися батьки. Справа виявилася досить складною, та попри всі проблеми, симпатичний хлопчик невдовзі своїм дзвінким голосочком оживив їхню оселю. Як вони тішилися! Безмежне щастя заполонило їхні душі. Обоє були готові гори звернути для малюка. Невдовзі дізналися про біологічних батьків вже свого Андрійка. Навіть інколи допомагали їм матеріально. Але ті пиячили і всі гроші пускали на вітер.
Якось Андрійко поскаржився, що дуже болить голова. З того часу він з ліжка не вставав. Куди не їздили, куди тільки не зверталися — все було даремно. Згоріло його життя, як свічка. Відтоді для Сашка та Галини життя втратило будь-який сенс. Не так, як раніше, для них співали пташки і світило сонце. Смуток і біль надовго притаїлися в їхній домівці. Інколи здавалося, що вже ніколи тут не буде змін на краще.
Та вдруге, набравшись сміливості, щодня оббивали пороги вже знайомих малих та великих кабінетів. Благали, просили, плакали. І їм дозволили взяти з дитячого будинку дівчинку. Нарекли її Оленкою.
Росла їхня донька красивою, як калина. Висока, з жвавими карими оченятами, допитлива. Не по літах своїх розумна. Оленка дуже мріяла стати вчителькою.
Та знову гірка біда переступила поріг цієї хати. Ще не було дівчині й п'ятнадцяти років, як полинула її душа у вічність. Пташкою білою випурхнула у височінь небесну і навічно оселилася в райському саду.
Тепер старенькі щонеділі ходять до церкви і моляться за Андрійка та Оленку, за їхні душі. Немов сиві голубки, горнуться одне до одного. Підтримують, чим можуть, і надіються, що колись таки зустрінуться там, далеко-далеко...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
