"У МЕНДЕЛЄЄВА ДВІ ДРУЖИНИ, АЛЕ МЕНДЕЛЄЄВ У МЕНЕ ОДИН!.." Так казав, дозволяючи аудієнцію "порушнику" норм двору, Олександр ІІІ
У Боблові ріс велетенський дуб з величезним дуплом, куди хазяїн маєтку Дмитро Іванович Менделєєв розпорядився затягти стілець і невеликий столик. У дуплі він обладнав літню лабораторію для спостереження за рухом повітря у нижніх шарах атмосфери.
Образ Солов'я-розбійника довершували дика борода й волосся до плечей — Дмитро Іванович стригся лише раз на рік й цьому правилу не зрадив навіть з нагоди аудієнції в імператора. Його дружина, Феозва Микитівна, вважала, що «сидіння на дубі» потрібне чоловікові, щоб рідше бачити її.
Ще до весілля обоє здогадувалися, що з їхнього шлюбу не вийде нічого доброго. Наречену бентежила невгамовна запальність нареченого: одного разу у нападі роздратування він розвіяв по вітру усю готівку з гаманця, іншим разом накинувся на лакея через недостатньо гарячий чай... Втім, Физа сподівалася переробити Митю своєю любов'ю. Сам же Митя в той рік ще не зовсім відійшов від роману з Агнесою Фойгтман, німецькою провінційною актрисою, жінкою вогненного темпераменту й зміїної хитрості. Агнеса ощасливила його народженням дівчинки й зажадала таких грошей, що Менделєєву довелося, кинувши наукову працю, поспішно повертатися в Росію.
Після гарячкових гейдельберзьких місяців тихі вечори у товаристві хворобливої, не занадто розумної, але доброї панянки Феозви Лещової здавалися тихим бажаним пристановищем. І Митя мав необережність написати старшій сестрі Ользі: «Мила, справді, ця Физа. Якби не гроші, яких немає, одружився б з нею!». І сестра так гаряче узялася за справу, що Менделєєв й отямитися не встиг, як став нареченим.
Народивши трьох дітей, старша на 6 років за чоловіка Феозва Микитівна зовсім розхворілася, рано посивіла й розтовстіла. Натомість Дмитро Іванович зовсім не втратив пристрасності натури і навіть одного разу зробив пропозицію гувернантці власної дочки. Щоправда, йому відмовили.
Менделєєву блискуче давалося все, крім трьох галузей людської діяльності: сімейного життя, шахів та публічних виступів. Судові експертизи, сироваріння, викриття спіритизму, розробка митного тарифу, винахід пульсуючого насоса, удосконалення гасових ламп, проектування криголама, модернізація російської метричної системи й навіть промислове шпигунство (подорожуючи по Америці, Менделєєв за замовленням російських нафтовиків дізнавався секрети місцевої перегонки). Одним з перших у Росії він піднімався на водневій кулі в серпні 1887 року. У себе в Боблові на дослідному полі пробував різні добрива. Селяни дивувалися, який там виростав гарний хліб. «Талан у тебе, пане, чи випадок?» — «Звичайно, талан!»
Одного разу хтось підрахував: тільки 9 відсотків праць Менделєєва присвячено хімії. Не дивно, що сучасники довго не визнавали Дмитра Івановича серйозним ученим. Коли йому запропонували місце в лабораторії по дослідженню пороху з окладом в 30 тисяч річних, Дмитро Іванович відмовився: «Буду працювати, якщо станете платити дві тисячі! Тридцять тисяч — це кабала, а дві тисячі — тьфу! Захочу й піду». Він пішов через чотири роки й за цей строк винайшов бездимний порох.
Що ж стосується найбільшого досягнення — періодичного закону й таблиці елементів, які, як відомо, приснилися Менделєєву 17 лютого 1869 року, то шість років серйозні хіміки вважали все це нісенітницею. І навіть колишній учитель Бунзен писав у листі до Менделєєва: «Та залиште ви мене в спокої із цими здогадками! Такі правильності ви знайдете й між числами біржового листка!»
Навесні 1877 року 43-річний Дмитро Іванович закохався у 17-річну Ганну Попову, напівросіянку-напівшведку, що приїхала в Петербург навчатися в Академію мистецтв.
Роман не можна було приховати. І через рік Феозва Микитівна, довідавшись, що Ганна вагітна, дала згоду на розлучення. Консисторія, розглянувши справу про розлучення, наклала на Менделеєва покуту, заборонивши одружуватися протягом семи років. Через це Люба — майбутня Прекрасна Дама Срібного століття російської поезії — з'явилася на світ незаконнонародженою. І тут Менделєєву замовили книгу «Про опір рідин». Гонорар в 10 тисяч рублів був ужитий на підкуп священика церкви Спиридонія в Адміралтействі — він обвінчав їх, незважаючи на порушення покути, за що його розстригли.
Здавалося, тепер ніщо не затьмарить щастя молодят. Але, видно, Менделєєву на роду було написано не мати щастя в сімейному житті!
Років через двадцять, одружившись з Любою Менделєєвою, Олександр Блок писав: «Тема для роману. Геніальний учений закохався в гарненьку, жіночну й пусту шведку. Вона, закохавшись у його темперамент і не люблячи його — … народила чотирьох дітей. А потім стала пурхати у світі…». Тепер Менделєєв все частіше й частіше приставляв драбину до стовбура велетенського дуба й ховався в дуплі уже від Ганни Іванівни.
Дорослому синові своєму — Володимиру — він писав: «Жінки переконані, що геть усе повинне робитися тільки для них, для їхньої радості, щастя, спокою. Дітей здасть нянькам і боннам, і добре, а сама - у Гостиний двір, у театр. Огидні шалапути, огидні також і жінки-шалапути». І ще: «Бережіть матір, бережіть її, бережіть. Одружуйтесь і виходьте заміж по серцю й розуму разом. Батько ваш був слабкий... щодо цього».
Варто відзначити, що свого першого сина Дмитро Іванович любив найбільше з-поміж інших дітей. Володимир був дуже талановитий і вважався надією російського флоту. Щоправда, багато зробити не встиг: зліг із запаленням легенів. Ганна Іванівна не повідомила про це чоловікові. Що з цього вийшло?
19 грудня 1898 року на честь з'їзду вчених у Маріїнському театрі давали денний спектакль. Менделєєв у фраку, при орденах, увійшов у ложу під руку з Ганною Іванівною. Залою пробіг схвильований шепіт, і сотні очей з докором уп'ялися у великого ученого. Як виявилося, ранкову газету з повідомленням про смерть Володимира Менделєєва читали всі, крім Дмитра Івановича. Цього Менделєєв уже ніяк не міг простити Ганні і з тих пір намагався звертатися до дружини лише за нагальної потреби. Всі його надії зосередилися на онуку — трирічному Дмитрові, Володимировому синові. Менделєєв благав невістку: «Віддайте мені Митюшу, Христа заради. Це була б радість моя! Буду плекати його як сина». Та, зрозуміло, не погоджувалася. Поки дорослі сперечалися, хлопчик тихо вмер від апендициту.
Без малого в сімдесят років Дмитру Івановичу зробили операцію на очах. Це була одна з перших таких операцій у світі, і говорили, що Дмитро Іванович зважився на неї не стільки заради себе самого, скільки заради науки.
...20 січня 1908 року — у першу річницю смерті Менделєєва — удова, Ганна Іванівна, «вергала громи». Муляри через мороз не встигли вибити на гранітному пам'ятнику ніяких регалій — тільки ім'я: «Дмитро Іванович Менделєєв». «Хто-небудь, поясніть, нарешті, цій жінці, що на могилі генія більше нічого й не треба писати!» — лютував Блок.
За матеріалами інших видань підготувала Iнна ЧЕРВIНЧУК
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
