Спиртні напої завжди були важливим атрибутом українського життя. П’яниць засуджували, а тих, хто любив трохи випити на святі, навпаки, поважали. За народними уявленнями, горілку придумав чорт, який заправляв у шинках та пивничках.
У легенді П. Чубинського розповідається, що чорт придумав спосіб приготування горілки з див-дерева. Спаситель відмовився пити напій, а от Петро і Павло випили по чарчині. Павлу напій так сподобався, що він випив ще кілька чарок, на що чорт сказав йому: перша чарка приїзна, друга від’їзна, а за третю – заплати. Платити не було чим, тому Спаситель пообіцяв чорту душі людей, які помруть від горілки. Саме тому чорти з того часу проживають у корчмах і підбурюють людей напиватись до смерті. Як кажуть, «напився до чортиків».
У давні часи на святах не було окремих чарок для гостей, а була одна чарка для всіх, якою частували гостей. Гості їли страви і чекали, доки до них дійде чарочка, так звана колія. Якщо гостей було багато, то пускали дві або три колії, з обох боків на столі було кілька посудин, з яких господар частував гостей. А ще гостей міг частувати так званий «дядько Йосип», якого закликали піснею:
Де ж той дядько Йосип,
Що горілку носить,
Якщо її тисне,
Нехай йому скисне.
Частування було урочистим ритуалом. Господар або господиня підходили до гостей та припрошували випити за здоров’я винуватців свята. Горілку не допивали до дна, решту виливали – вихлюпували вгору аж до стелі. Протягом усього святкування припрошували три рази, адже вислів «навіть у бідній хаті три рази п’ють» зберігся і досі. Але після третьої не припрошували.
Горілка весняна,
Ще ж бо я не п’яна,
Дайте мені чарочку – я вип’ю,
Дайте мені другу – я й тую,
А за третю дякую.
Якщо хтось мав бажання випити більше, ніж три чарки, мусив сам просити йому налити. Щоправда, таке прохання вважалось не зовсім ввічливим.
Неодруженим хлопцям дозволялось випити лише дві чарки, щоб мали пару, а дівчата спиртних міцних напоїв зовсім не пили. Про них співали у піснях:
Не гнівайтеся, світилки,
Що не пили горілки,
Підете до криниці,
Нап’єтеся водиці.
Не пили алкоголю і молоді на власному весіллі. Вони лише пригублювали із своїх персональних келихів, які були перев’язані червоною стрічкою.
Застілля у давнину відрізнялись від сучасних свят кількістю горілки, адже кілька десятків років тому на весілля потрібно було відро горілки, а зараз і 100 літрами не обійдешся.
Отож, чи прислухатись до давніх українських традицій, чи все робити на свій лад – вирішувати вам. Але що не кажіть, частуватись значно приємніше, ніж напиватись.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
