«Мир вашому дому та доброго здоров’я, шановна редакціє! З болем у серці і сльозами в очах вирішила написати до вас листа після прочитаної статті «За вкрадене гусеня чоловік підпалив лелече гніздо». Тільки людина з черствим серцем не зверне увагу на цю трагедію з лелеками, яка сталася в Гонорівці Ямпільського району. Що ж це робиться з нами, люди добрі, ми що, вже «звіріємо»?
Як же у цього палія, батька двох дітей, а головне, інваліда, який ходить під Богом, підіймається рука зробити такий ганебний вчинок? Йому це не проститься. Навіть його дітям прикро за свого батька від тих людей, котрі на боці лелек, а таких більше, ніж прихильників палія.
Птах лелека – це посланець від Бога. Пам’ятаю, моя бабуся казала, що ці птахи – янголи, що їх на землю присилає Бог, щоб вони приносили людям добрі звістки, щастя, а найголовніше – маленьких діточок. І хто образить лелеку, того душа по смерті відлетить у саме пекло. А при житті тому не буде щастя, і така людина буде неодмінно покарана навіть через покоління своїх дітей чи онуків. А тепер уже я розповідаю онукам цю легенду. Ну, що ж, нехай буде це на його совісті, Бог йому суддя. Добре, що є добрі, чуйні люди, які небайдужі, допомагали птахам, переживали, дай Боже їм здоров’я міцного, щастя, долі, нехай приносять лелеки їм довголіття. А з мого зболеного серця напросились на папір віршовані рядки:
Прилетів лелека здалека-здалеку,
Крилоньки втомились, горя він зазнав.
Хоча було тепло взимку на чужині,
Та його домівка тут, на Вінниччині,
Тут, на Україні.
Серденько забилось,
Радісно зробилось,
Бо ж свою хатинку він здалеку пізнав.
Прилетіла й самочка, вірна дружина,
Діток діждалися, за них піклувалися,
Радісно жили, але один нелюд з чорною душею,
З каменем у серці хаточку спалив.
Пташечки стрибали, пташечки кричали,
Рятунку чекали від добрих людей,
Немовби благали, вони промовляли:
«Урятуйте наших дітей!»
Люди з чуйним серцем плакали, ридали,
Пташечок рятували,
Обгоріле пташенятко вони лікували.
Але марно... душечка маленького лелеки відлетіла в небуття,
На небо, далеко.
А батьки – лелеки плачуть та ридають,
Вони своїх діточок все ще виглядають.
Із лелеками й собі хочеться кричати,
Запитати в палія: «Невже тебе мати добру не вчила,
Чи не співала колискових, про лелек не співала?
А любові до природи тебе не навчала?»
Мабуть, ні, не научала, а може, забувся,
Бо гріх страшний учинив і не стрепенувся!
Бо лелека – Божа птиця,
Хто уб’є її чи спалить – тому не проститься.
PS. Спасибі вам, добрі люди, що ви є на світі, прихистили «погорільців» тепер на новому місці.
Хай Господь Вас береже й птахів зберігає, Матір Божа Пречиста – вам допомагає. Бо доки лелека на домівці, доти мир і любов у родині, а також в Україні».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
