"Подільська радниця" :: "БАТЬКО ГУЛЯЄ, А ТИ НА МЕНЕ КРИЧИШ? ТОБI ВIД КЛIМАКСУ ЛIКУВАТИСЬ ТРЕБА!"

Яких тiльки iсторiй не почуєш, поки лiкуєшся у стацiонарi. Тут люди стають набагато вiдвертiшими. Можливо, тому, що хвороба змушує аналiзувати, думати — з чого все почалось, де допущено помилки?

Сторінку за сторінкою перегортав своє життя і вінничанин Олег Вікторович (ім'я змінене), з яким мені довелось спілкуватись.

- Друзі мені завжди заздрили: жили ми небідно, дружина - хазяєчка така, що й пошукати. Донька – розумниця. Живи і радій! — розповідав він, зітхаючи. — Та недаремно кажуть: сивина в бороду — біс у ребро.

Це сталося три роки тому. На роботі до пізнього вечора відзначали ювілей співробітника. Випив Олег добре. Нова бухгалтерка, молода розлучена жінка, скаржилась, що у них біля будинку хулігани бешкетують. Сам напросився її провести. Вона серед ночі запросила його на каву. Він зайшов...

- Не знаю, як так вийшло. Не хотів я дружині зраджувати, якось само собою... Не втримався. Ще кілька разів зустрівся з коханкою — і все, відрізав, — говорив Олег. — Думав, що дружина ніколи про це не дізнається. Ні, знайшлись «доброзичливці». І моя хазяєчка змінилась на очах.

Скандалів вона не влаштовувала. Але з цього дня все в домі пішло наперекіс. Дружина бухне вечерю на стіл — і ні слова! Зате на доньку стала так кричати, що аж до істерики доходило. А та їй у відповідь: «Батько гуляє, а ти на мене кричиш? Тобі від клімаксу лікуватись треба!» А я і собі кричу: «Як ти смієш! Як ти з батьком-матір'ю розмовляєш!» Наша сім’я перетворилась у божевільню. Саме тоді почалась моя стенокардія.

Далі стало ще гірше. Донька стала пропадати, інколи тижнями не ночувала вдома. Якось він побачив її в компанії явних наркоманів. Сварився, умовляв, просив, щоб не зустрічалась з ними. А вона взагалі зникла.

У дружини прогресувала депресія. Приймала транквілізатори, аж поки не випила цілу упаковку снодійного. «Швидка» її ледве відкачала. Поклали у психлікарню, але невідомо, коли вона вийде і чи вийде взагалі. Через кілька місяців донька повернулась тихо-тихо, як побита собака: «Тату, я здала аналізи, в мене СНІД...»

- Поки зможу, буду працювати, — зітхав Олег. — Я ж один на всіх залишився. То дружині ліки несу, то доньці, то собі купую. Всі хворі. Хоча що я такого зробив? Тисячі мужиків «скачуть у гречку», і нічого. А в нас — кара Божа...

Iрина ЗОНОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк: №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

Середа, 16 серпня 2006 p.

"БАТЬКО ГУЛЯЄ, А ТИ НА МЕНЕ КРИЧИШ? ТОБI ВIД КЛIМАКСУ ЛIКУВАТИСЬ ТРЕБА!"