Прикраса Петрикiвського дачного масиву – велике озеро, де всi дачники iз задоволенням купаються, загоряють. В останнi днi червня сьома година вечора – це ще день. I хоч небо затягнули хмари, я подумала, що пiсля денної спеки вода тепла, i вирiшила трохи поплавати.
Маленькi хвилi менi не заважали, я запливла далеко, до середини озера. А тим часом стало прохолодно, пiднявся вiтер, видно було, що скоро почнеться дощ. Пляж опустiв. У водi була я одна, отож повернула до берега.
I раптом побачила картину, вiд якої менi стало погано. На березi залишились четверо хлопцiв, рокiв по 18-20, явно «тепленьких» – чи то п’яних, чи обкурених. Їхнiй регiт, соромiцькi жарти далеко розносились над водою.
Двоє з них зняли труси i абсолютно голi повернулись до мене. З кривими посмiшками несли такi непристойностi i нецензурщину, що я мало не зомлiла. «А дивись, який у мене!» «А у мене бiльший...» Пролунали слова «... тiтку «розвести на лаве»...» Так вони ще й грошей вимагатимуть?
Зiбралась iз силами, попливла до старого пляжу, зарослого очеретом. Боялась, що голi хлопцi перебiжать туди i ще там будуть надi мною знущатись... Вилiзла з очерету i, мокра, замерзла, в одному купальнику, побігла до себе на дачу. Просто диво, як я не простудилась. I тiльки наступного ранку наважилась пiти на пляж, забрати свiй халат i капці.
Коли трохи вiдiйшла, заспокоїлась, менi стало жаль – не себе, нi, хоч стрес я пережила страшний! – а тих морально покалiчених юнакiв. Скiльки людського повинна втратити в собi молода людина, щоб влаштувати таку безсоромну виставу перед старшою жiнкою! Спiвчуваю їхнiм матерям.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
