МИНУЛО 50 РОКІВ, ЯК ПРОДЗВЕНІВ НАМ, ВИПУСКНИКАМ УЛАДІВСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ, ОСТАННІЙ ДЗВІНОК
У 8-й клас ми прийшли із різних сіл. У важкі післявоєнні роки було важко не тільки нам, учням, але і нашим учителям, і взагалі усім людям країни. Взаєморозуміння у суспільстві допомогло долати усі труднощі.
Ми, не маючи належного одягу, взуття, підручників і шкільного приладдя, з усіх сил намагалися вчитися. Босоніж, а взимку у латаних чобітках щоденно долали 7-10-кілометрову відстань до храму науки. Слово «учитель» було для нас Законом, неможливо забути їхню невтомну самовіддану працю. За мізерну заробітну плату вони були з нами на уроках, додаткових заняттях, гуртках. Нашим добрим учителям: класному керівнику Завадській Галині Вікентіївні, завучу Талпі Георгію Всеволодовичу, викладачу Дворніцькому Борису Івановичу та Лідії Опанасівні, Задорожній Марії Павлівні, Олійник Надії Костянтинівні та іншим за їхню невтомну самовіддану працю ніхто ніколи не подарував навіть квітів. Тоді було так.
Але їхні імена золотими літерами записані назавжди у наших серцях, у нашій пам'яті. Ми усе життя згадуємо їх з великою шаною і повагою. Коли ми, випускники 1956-го, зустрілися через 50 років, на кожному із нас стояла печатка великої праці наших учителів. Після закінчення 10-го класу кожен пішов дорогою правди і праці. Ніхто не шукав легких шляхів і не чекав батьківської спадщини. Усі працювали, вчилися, будували, ростили дітей і виховували їх у тому дусі, у якому виховували нас.
Багато моїх однокласників закінчили технікуми, інститути, двоє закінчили аспірантуру, один — доктор медичних наук, професор.
Незалежно від того, хто яку має освіту, яку займав посаду, простота і скромність назавжди залишились основною рисою характеру кожного із нас. За це ми щиро вдячні усім нашим вихователям, невтомним сівачам доброго, мудрого, вічного.
Наша зустріч відбулася в атмосфері вдячності і радості нашому однокласнику, учителю математики, завучу Журавенської середньої школи Прищепі Василю Даниловичу. Він організував нашому класу побачення з незабутньою юністю. Під час зустрічі у наших серцях пробудились почуття сприйняття навколишнього світу, які бувають тільки в молоді літа. Біля школи, у якій ми зустрічалися, по-іншому, саме так, як в юності, світило сонце, пахла скошена трава, тремтіло тепле повітря, настояне на травах, квітах літа, співали птахи. Велике свято було у наших душах. Ми співали давні українські пісні, танцювали. Разом із нами у танку кружляли слова пісні: «…Не залишай нас, молодість, побудь з нами ще трохи, а якщо можеш — залишися назавжди…». Але час, як вода гірської ріки, швидко збіг. Свято закінчилося. Ми роз'їхалися, кожний із нас у своєму серці поніс тиху молитву до Бога, щоб Всевишній подарував нам життя, здоров'я та дав можливість через 5 років зустрітися і знову відчути тепло душ, які назавжди залишаються юними.
Любов ГУМЕННА, випускниця 10-В класу Уладівської СШ
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
