В історико-культурному заповіднику, що в Ямпільському районі, закінчився двадцятий ювілейний пленер скульпторів, організований обласним Центром народної творчості.
Організатори запрошували на цей ювілейний пленер скульпторів з багатьох міст і сіл нашої країни. Не всі змогли приїхати. Були в основному ті, хто започатковував тут перший пленер у далекому 1986 році — скульптори з Одеси, Вінниці, Києва, Могилева-Подільського, із другої столиці каменотесного мистецтва краю — Букатинки Чернівецького району і, звичайно, з Ямполя та самої Буші. Цього року вони творили скульптури малих форм, які будуть незабаром виставлені в музеї скульптур у заповіднику.
Можливо, таким був воєвода фортеці
Скульптор Альошкін
з Букатинки представив
на пленері свою скульптуру
«Пам’яті невинно убієнних».
Цю скульптуру він створив
після смерті в Ямполі
москвички Яни Гризлової
Розпочинався пленер нетрадиційно – вшануванням пам’яті шістьох померлих за останні роки скульпторів, які творили тут у свій час. Їх роботи і сьогодні є одними з найкращих у Буші.
П’ять днів творчого змагання, високого польоту мрій, фантазій. Поряд із уславленими скульпторами працювала молодь – діти митців, які започатковували це дійство двадцять років тому. Родина скульпторів Дмитрієвих з Одеси за п’ять днів пленеру створила цікаву роботу «20 років Подільському оберегу».
Цілюще бушанське джерело оновили каменотеси
Національної спілки майстрів народного
мистецтва України. Пий – і хочеться
А прощалися митці з Бушею дуже зворушливо. Ось який емоційний запис залишив у книзі відгуків Бушанського історико-культурного заповідника скульптор Андрій Микитюк з Києва, який був учасником аж шістнадцяти пленерів у Буші: «Дякую Буші, що шматує мене на шматки. Душа болить, а серце горить. Матеріалу море, а думкам горе, бо життя так мало, щоб виразить себе. Лишаю тут душу, а тіло везу в Київ. Щастя Буші та людям цієї землі».
Тим часом, у цьому селі в цьому році побували тисячі туристів. Величезне захоплення від Гайдамацького Яру, язичницького храму, парку скульптур цілющого, від історичної вежі повезли вони у далекі краї.
Такою була вежа
Бушанської фортеці
до реставрації
Такою вона стала тепер
До речі, учасники цьогорічного пленеру були вражені новою оздобою джерела, яке витікає з-під фортеці і впадає у Мурафу. Але не всім сподобалась покрита металочерепицею стара вежа. Казали митці, ніби вона втратила свій шарм.
Можливо, й справді ця обновка не для неї (порівняйте самі цих два зображення). А додайте до цього ще церкву, яку збираються будувати біля вежі. Кажуть, вона зовсім змінить вигляд заповідника.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =