Цiєю найвищою нагородою Мiнiстерства у справах сiм’ї, молодi та спорту чоловiка вiдзначили не лише за виховання двох доньок, а й за пiклування долею 11,5 тис. дiтей району. 585 з них – дiти-сироти та позбавленi батькiвського пiклування – вихованцi трьох шкiл-iнтернатiв району.
У посвiдченнi до медалi вказується – «За вагомий внесок у виховання дiтей у сiм’ї, збереження та розвиток сiмейних традицiй, пiдвищення рiвня духовних, моральних цiнностей та авторитету української родини». Чи ж не тому, дiзнавшись про медаль, багато хто допитувався, скiльки ж дiтей у Валерiя Степановича.
…Своїх дiтей у Валерiя Тригуба двоє – 14-рiчна Юлiя та 10-рiчна Аня. Їх вiн любить над усе. А проте вистачає його любовi та уваги ще для майже дванадцяти тисяч (!) дiтей району. Причому, до цього чоловiка зобов’язує не посада (вiн 7 рокiв очолює службу у справах неповнолiтнiх Немирiвської РДА), а серце.
– От у нас в районi найбiльше на Вiнниччинi шкiл-iнтернатiв, – з болем каже Валерiй Степанович, – Немирiвська та Брацлавська – для дiтей-сирiт та позбавлених батькiвського пiклування i Ситковецька – для дiтей з вадами розумового розвитку. Вихованцi цих закладiв ще тiльки починають свою життєву стежину, а за плечима у кожного – своя трагедiя. У одних батьки загинули, вiд когось – вiдмовилися, але у переважної бiльшостi – батькiв позбавили батькiвських права. Так, тiльки у груднi минулого року у нас було 25 позбавлень. А ось недавно у 23-рiчної матерi, якщо її можна так назвати, ми вiдбирали п’ятьох дiтей вiком вiд одного до дев’яти рокiв. Сiльрада видiлила молодiй сiм’ї будинок, але за кiлька рокiв його довели до жахливого стану. Соцiальну допомогу на дiтей горе-батьки пропивали, дiти ж – босi, немитi i голоднi – просили по сусiдах шматка хлiба. Працiвники нашої служби неодноразово попереджували, чим може скiнчитися така безвiдповiдальнiсть; молода мама клялася, що таке бiльше не повториться, але знову потрапляла у «зачарковане коло». Мабуть, аби «пiдстрахуватися», жiнка… закопала, попередньо поклавши у скляну банку, свiдоцтва про народження дiтей. Очевидно, думала, що без документiв дiтей у неї не вiдберуть.
Сьогоднi очолювана Валерiєм Тригубом служба вивчає досвiд створення прийомних сiмей.
– Два подружжя з Немирова вже виявили бажання створити такi сiм’ї, – каже Валерiй Степанович. – Оскiльки держава видiлятиме щомiсяця на одну дитину 1034 грн., то є велика ймовiрнiсть, що хтось може «купитися» на такi грошi. Тому ми дуже ретельно пiдходимо до вiдбору кандидатiв.
У «сумлiнного батька» цiєї осенi – скляне весiлля
Про нагороду i новий статус «сумлiнного батька» рiднi Валерiя Тригуба дiзналися майже останнiми.
– Вiдверто кажучи, – пригадує Валерiй Степанович, – коли начальник служби неповнолiтнiх ОДА Володимир Остапець повiдомив менi про це, я подумав, що це жарт, а тому не спiшив розголошувати новину. Так що моя медаль була сюрпризом для домашнiх. Сiм’я у нас непитуща, але на святковiй вечерi з цiєї нагоди ми таки «замочили» медаль за всiма правилами. До речi, в областi таку вiдзнаку має ще директор Жмеринського притулку Олександр Анатолiйович Мацера.
Дружина Валерiя Тригуба – Олена, головний ревiзор Пенсiйного фонду в Немирiвському районi – неабияк гордиться заслуженою вiдзнакою чоловiка. А гарного сiм’янина i турботливого майбутнього батька розгледiла у ньому ще у 1988-му.
– Ми обоє тодi були абiтурiєнтами Львiвського торгово-економiчного iнституту, вiдвiдували пiдготовчi курси, – пригадує Олена Петрiвна. – Якось до нас у гуртожиток прийшло троє хлопцiв. Так, нiби жартома, сказали, що шукають, де б це повечеряти. Гостей ми запросили на кухню… чистити картоплю. Мовляв, хочете їсти – допоможiть. Але з тих трьох пiшов тiльки Валерiй. Я ще сказала тодi: «От комусь добрий чоловiк попаде…». Так i зав’язалися нашi стосунки.
Одружилися Валерiй та Олена, будучи четвертокурсниками.
– Наше весiлля i досi пам’ятає багато немирiвчан, – розповiдає Валерiй Степанович. – Це був 91-й, саме проголосили незалежнiсть. Так ось пiд час застiлля 30 гостей-студентiв, якi приїхали зi Львова, пiднявши келихи, встали i… заспiвали «Ще не вмерли України ні слава, нi воля…». Це було настiльки несподiвано, цiкаво i справдi по-українськи! А ще рiдних Олени здивували традицiї нашого подiльського весiлля. Вона сама iз Скадовська Херсонської областi, так що, коли я заходився мити горiлкою ноги тещi та взувати її в чоботи – то був повний екстрiм для херсонцiв.
Вiдтодi святкувати кожну рiчницю весiлля у Тригубiв стало традицiєю. Цього року, 28 вересня, у них скляне весiлля – 15 рокiв подружнього життя.
Найдорогоцiннiший скарб – дiти
До списку сiмейних традицiй Тригуби вiдносять i дитячi свята – iменини доньок та день Святого Миколая.
– Чомусь бiльшiсть чоловiкiв мрiють про синiв, – каже Валерiй Степанович. – Я ж хотiв доньок. I, певно, мої помисли прочитав сам Всевишнiй. Коли у нас народилася Юля – я був на сьомому небi вiд щастя. Виставлявся цiлий тиждень. I хоча у 92-му з горiлкою було туго (продавали на талони – пляшку на мiсяць), я кiлька мiсяцiв «тарився», аби гуртожиток тиждень «гудiв» за здоров’я моїх Лени та Юленьки. Мiж iншим, ми тодi були 4-му курсi, я – староста потоку. Так що поки Лена була у пологовому будинку, я здавав за неї екзамени.
Доньок – вiдмiнниць Юлю та Аню – Тригуби виховують в атмосферi любовi. Батьки i дiти разом виконують хатню роботу, разом продумують своє дозвiлля. Особливо ж люблять походи за грибами. Часто пригадують, як одного разу, коли Юлi було 3 роки, загубили її в лiсi.
– За тих 30 хвилин, поки ми шукали дитину, – каже Валерiй Тригуб, – передумали що завгодно. I дiйшли висновку, що дiти – це справдi наш найдорогоцiннiший скарб.
За любов любов’ю вiддячують батькам доньки. Зараз Юля та Аня захопилися вiдтворенням генеалогiчного дерева родини. Поки що своїм корiнням воно сягає прадiда Тригуба, якого розкуркулили у 33-му роцi. Але ж попереду ще стiльки незвiданих сторiнок сiмейної iсторiї! Можливо, колись i їхнi дiти з гордiстю розповiдатимуть про чудового дiдуся – володаря медалi «За сумлiнне батькiвство».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
