ПІСНІ ОЛЬГИ ЯНУШКЕВИЧ МІНОСВІТИ ВІДІБРАЛО ДО ШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ. Композиторка пише їх "рибою" та у співпраці з поетами
«Без музики життя було б помилкою», — сказав Ніцше. Це для нас, смертних. А що вже говорити про композиторів?!
- Я й справді не уявляю, як би жила без пісні, без нот, без мелодії, — каже наша талановита землячка, композиторка Ольга Янушкевич, чиї твори експертна комісія Міносвіти відібрала до нових шкільних програм.
«Посіяла мати у серці моєму пісні…»
Вона народилася у сім'ї лікарів і з дитинства мріяла бути медиком. Заводила історії хвороб своїм лялькам, робила їм маніпуляції справжніми інструментами… Але одного разу, у дитсадку, вона почула гру на піаніно.
- Ті звуки буквально зачарували мене, — пригадує Ольга. — Звісно, я зажадала мати такий інструмент вдома. Вечорами ставала із молодшою сестрою на стільчик і з пафосом проголошувала: «Виступають народні артисти СРСР Ольга і Лєнга Баніт!». Згодом з «домашньої сцени» ми перейшли на районну, а батькам нічого не залишалося, як сім років виплачувати 747 карбованців за піаніно «Україну». До речі, доки я ще не вміла писати, музичної грамоти мене вчив батько Микола Йосипович. В армії він навчився грати на мандоліні, грав у військовому оркестрі, а працюючи лікарем у Теплицькій райлікарні, організував хор і співав у ансамблі лікарів. Якось він сказав: «Якби у мене в дитинстві була хоча б гармошка, чи став би я лікарем?» Усіляко підтримувала мене і мама, Віра Миколаївна, людина із золотою душею. Від неї я вчилася самостійності, стійкості та наполегливості у досягненні мети. Адже мама виховувалася у Брацлавському дитбудинку (дідусь та бабуся померли зовсім молодими, до 25 років), але стала золотою медалісткою і закінчила Вінницький медінститут.
Сили волі у тендітної Ольги Янушкевич і справді вистачить на десятьох.
- Школяркою, — каже композиторка, — я написала свої перші, досить пристойні, пісні «Девушке и парню вместе 38», «Комсорги БАМа», пісню до спектаклю «Мещанин во дворянстве». Творити музику мені дуже подобалося, але тоді я якось не задумувалась, що це заняття стане моїм не просто хобі, а покликанням, тим, чим я живу і дихаю. Усвідомлення цього прийшло дещо пізніше, під час навчання на музично-педагогічному факультеті Вінницького педінституту (Ольга закінчила вуз з відзнакою — авт.). Між іншим, коли вступала туди, зі мною стався казус. На прослуховуванні я виконувала пісню «Крылатые качели» під власний акомпанемент, хоча знала, що треба було грати по нотах. «Де ти взяла такий супровід?», — запитав викладач. Я похолола, подумала: «Мені кінець». Але «кінцем» стала «п'ятірка», а той викладач, ним виявився заслужений діяч мистецтв Г. В. Курков, нині доцент, взяв мене до себе у клас.
Світ врятує доброта і мистецтво
У цьому Ольга Янушкевич переконана «на усі сто». Мабуть, тому у своїй творчості вона багато уваги приділяє дитячому репертуару. Виховувала потяг до прекрасного, працюючи викладачем по класу фортепіано у Теплицькій музичній школі та по класу сольфеджіо у с. Мала Мочулка; будучи художнім керівником у Тульчинському технікумі ветеринарної медицини, а сьогодні — викладаючи у Немирівській дитячій музичній школі та керуючи дитячим вокальним ансамблем «Мрія».
Пісні Ольги Янушкевич стали переможцями численних престижних конкурсів. Це і «Музична парасолька», «Обереги України», Міжнародного ім. Ф. Шаляпіна у м. Ялта, «Морська мушля» у Болгарії, «Крок до зірок»... Усіх і не перерахувати. Де б вона не виступала зі своїми вихованцями, журі змушене було вводити у конкурси нові номінації — «Кращий акомпаніатор», «Нетрадиційний романс», «Кращий виконавець авторської пісні», «Кращий композитор»…
Як народжується пісня
- Я ніколи не ставлю перед собою мету спеціально щось написати, — зізнається Ольга. — Мелодія може прийти до мене абсолютно непередбачувано. Згадую, як з'явилися пісні на слова бардів «Не уходи» (сл. А. Якушевої), «Аисты» (сл. С. Каца). Тебе ніби розпирає і ти зараз лопнеш чи ніби народжуєш дитя. А ось пісня «Кони» на слова С. Матвєєнко з'явилася, коли я… збирала малину. З брудними руками я вбігла до хати, швидко знайшла текст і...
Таких історій композиторка може розповісти чимало, адже у її пісенному доробку понад 350 різножанрових пісень (патріотичних, ліричних, у народному стилі, сучасних естрадних, романсів) та 4 музичні казки. Багатьом меломанам до вподоби книги-пісенники Ольги Янушкевич «Веселкова» (2003) та «Дорога до мами» (2004), аудіокасета «Дитинства світ», альбом романсів «Дзеркало душі» (2006) та інші.
Ольга зізнається, що їй дуже подобається спосіб створення пісень «рибою». Це коли першоджерелом є мелодія. Дуже часто вона творить мелодію і навіть текстові уривки і звертається з ними до поетів. Так, скажімо, народилися пісні-лауреати «Пеппі Довга Панчоха», «Де ти, доле?», «Чи йти, мамо, на гулянку». А ще їй дуже цікаво, коли пісня народжується у співпраці композитора і поета. Тоді на ходу може редагуватися текст, мінятися мелодія, з'являються нові образи, як це було із піснями «Перше кохання», «Скільки голочок має їжачок?» (сл. Н. Погребняк), «Казка про гномика-товстуна», «Є лиш ви» (сл. Н. Шаварської), «Музики дивограй», «Ти тільки вір» (сл. М. Ясакової). А інколи Ольга не встигає навіть до кінця прочитати текст, як вже народжується мелодія.
- Якось до мене прийшла із текстом поетеса Марія Ясакова, — пригадує Ольга. — «Ти повинна написати музику при мені», — сказала. Прочитавши текст і збагнувши, настільки він глибокий, я дещо розгубилася. Мені здавалося, що ніколи не зможу відчути, якою сильною повинна бути музика. Але поетеса не відступала: «Пиши!» І тоді полилася мелодія романсу «На межі»:
Серед ночі голосить дзвін,
Проростає печаль у гнів,
Ти мені іще раз повір,
Я тобі іще раз повірю...
Сьогодні пісні Ольги Янушкевич транслюють на радіо та по телевізору, друкують у журналах «Малятко», «Дошкільне виховання» та «Мистецтво і школа». А саму Ольгу часто запрошують на наукові конференції читати лекції про стан пісенної творчості, без неї не обходиться жоден мистецький захід в області. Сьогодні вона не «народна артистка СРСР Ольга Баніт», як говорила в дитинстві, але здобула визнання і популярність за кордоном. І все ж першими критиками її творчості є донька Тетяна, першокурсниця факультету журналістики Вінницького педінституту, та чоловік Леонід. Вони усіляко підтримують її і розуміють.
...Звичайно, говорити про музику Ольги Янушкевич — все одно що танцювати про архітектуру. Її треба слухати.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
