НАЙСТАРIШIЙ ЖИТЕЛЬЦI ПУЛТОВЕЦЬ - 90. Вона єдина з п'яти дiтей в родині пережила голодомор
Той рiк видався дуже важким для сiм’ї Зелiнських – простих селян. За декiлька днiв померло вiд гарячки четверо малолiтнiх дiтей. На день було по два похорони. Повертались з кладовища, щоб через день знову вiддати йому ще двох найрiднiших та останнiх. Найстаршiй доньцi Юзефi було 12, Iгнатiю та Теофiлiї – по 6 i 9, а маленькiй Петронiллi – всього 3. Безутiшна мати в цей час носила пiд серцем ще одне дитя.
В той час, коли листя огортає землю своїм золотим цвiтом, настає свято Покрови. Саме 14 жовтня народилась маленька дитина, якiй ще в утробi матерi довелось роздiлити її страждання та пiдтримувати своїм iснуванням. А 23 жовтня дитятко було охрещене в Браїлiвському римо-католицькому костьолi ксьондзом Стефаном. Iм’я дали Олена.
Маленькiй Оленi працювати доводилось змалечку. Сяке-таке хазяйство, городи, а коли подорослiшала – робота на колгоспному полi. Вечором iнколи ходила на вечорницi. В молодостi всi негаразди переживаються трохи легше, нiж у зрiлих роках.
Днi голоду вона пам’ятає i дотепер. «Траплялось нишпорити по городах, полях, у промерзлiй землi шукати картоплю. Серед ночi, щоб нiхто не бачив, руками розгрiбали землю i радiли будь-якiй, навiть пiдгнилiй, знахiдцi. Тварин в селi майже не було. Мати розповiдала, що деякi жiнки божеволiли з голоду та їли власних дiтей. Iншi – викопували мерцiв. Сьогоднi ти хорониш сусiда, а завтра можуть похоронити тебе». Роки стерли цi жахливi спогади, притупили бiль, але звичку залишати їжу «на пiзнiше» Олена пронесла все життя.
Полiкарп Йосипович був з родини Фалiнських. З Оленою бачились як односельчани. Вiдслуживши на прикордоннiй заставi пiд Владивостоком, повернувся до рiдного села. Якогось разу вiн запропонував її пiдвезти на машинi у справах. З дружби виросло кохання, яке вони пронесли все життя.
У вiйну в них народилось троє дiтей: Цезарiя, Вiталiна та Едуард. Декретних тодi нiхто не давав. «Ми працювали в полi. Нам давали площу, яку потрiбно обробити, i час. Iнколи доводилось працювати вночi. На народження дитини вiдводилось три днi. На 4-й потрiбно виходити на роботу. Також працювала дояркою. Власноруч доводилось видоїти з десяток корiв».
«Вiйну переживали, як i усi – важко. Багато родин вона розлучила, деяких, навпаки, обєднала. Поки нашi чоловiки воювали, все господарство було на наших плечах. Потрiбно було саджати, доглядати, збирати…. А на руках малi дiти. Ми розумiли, що ми – це найкраща пiдтримка для наших милих».
З вiйни чоловiк повернувся iнвалiдом. Слабке здоров’я щодня пiдкошувало його нерви. Роботу знайти було дуже важко. А на руках уже 5 дiтей. У 49-му народилась Марiя, в 53 – Кася.
Бiжить рiк за роком, змiнюється час, влада, люди. Якось з пам’ятi стираються страхи минулого. Залишаються тiльки спогади, якi замiсть казок розповiдають внукам.
Уже 23 роки, як немає Полiкарпа. Чоловiка, з яким плiч-о-плiч пройшли вiйну та пережили iншi негаразди. Чоловiка, який жодного разу не пiдняв руку на свою дружину. Траплялись суперечки, але легкий та поступливий характер Олени швидко їх згладжував. До цих пiр вона про нього пам’ятає тiльки хороше.
Листя знову покриває землю своїм золотим цвiтом. Покрова. Фалiнськiй Оленi Блазiвнi, яка народилась та прожила все життя в с.Пултiвцi Жмеринського району, виповниться 90. Зберуться четверо дiтей – близькi, дорогi, рiднi.
«Стара людина, як дитина». I як дитя Олена посмiхається. Як маленька радiє приїзду дiтей, внукiв та подарункам. Людина завжди в душi дитина. Навiть якщо їй виповнилося 90.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
