У ШАРГОРОДСЬКIЙ КАПЛИЧЦI ЗАХИТАЛАСЯ БОЖА МАТIР. Рiк тому її встановили мiсцевi мешканцi пiсля того, як однiй жiнцi приснився Бог
Капличка iз статуєю Божої Матерi з’явилася при в’їздi у Шаргород рiк тому, 1 жовтня. Однак мало хто знає, що причиною її встановлення став... сон, який 7 рокiв тому наснився мiсцевiй жительцi Зої Василик.
– Власне, то був не один сон, а цiла серiя, – розповiла Зоя Василик. – У одному з них менi явився... Бог. Звичайно, нiхто з нас, смертних, Бога не бачив.
Але у моєму снi Вiн постав як свiтлий чоловiк з довгим хвилястим волоссям кольору стиглої пшеницi. На витягнутiй руцi у нього було Дитятко – Iсус. Побачивши те, я почала гукати до сусiдки: «Подивiться, яке чудо на небi!» Однак вона нiчого там не побачила, ще мовила: «Що ти там видумуєш? Яке чудо?» Аж раптом звiдкiлясь пролунав пострiл, а куля влучила Дитятку прямо в чоло. З височини прямо менi в долонi почала скапувати кров. Я знову до сусiдки: «Але ж подивися, кров Дитяти у мене на руках!». А вона: «Бачу, бачу», – i пiшла собi геть. Тiльки зникла, як голос такий грубий-грубий згори: «Я дам тобi, а ти покажеш людям!». I все – я прокинулася.
Що воно та до чого – нiяк не могла збагнути. А через кiлька днiв знову сон. Нiби у небi величезна райдуга простяглася – вiд нашого костьолу i аж до хлiва на нашому обiйстi. I пiд тiєю райдугою величезними кроками iде Бог. Знову я кричу до сусiдки: «Подивись, Бог в небi!». Вона: «Бачу, бачу», – десь пiшла собi, а я знову прокинулася.
А третiй раз – саме була Великодня п’ятниця, я пiшла у костьол.
I знову менi привидівся Iсус. Якби я була людина твердої вiри, як iншi, то, може б, воно якось не так сприймалося, а то ж я – «недiльник», ходжу до костьолу, коли менi виходить...
Враження вiд побаченого у снах були настiльки живими для жiнки, що вона розповiла про них вдома та у костьолi – ксьондзу мiсцевого костьолу святого Флорiана, настоятелю Леху. А згодом вирiшила реалiзувати свою давню мрiю – встановити на степку неподалiк свого будинку капличку з Божою Матiр’ю.
– Я з дитинства дуже люблю Матiр Божу, – зiзналася Зоя Федорiвна. – Скiльки до Неї не звернуся, що не попрошу, Вона завжди помагає. Колись давно я побачила подiбну капличку у Клекотинi. Сказала чоловiкові, що хочу поставити таку ж у Шаргородi. Вiн був не проти, сказав лише, що на все воля Божа, може, колись i поставиш. Але наша сiм’я переживала тодi не найкращi часи. Я потрапила пiд скорочення, грошей не вистачало. Вирiшила зайнятися торгiвлею. Їздила в Польщу, Москву. Помалу фiнансовi справи поправилися, тож, вiдгулявши два весiлля своїх дiтей, взялася за реалiзацiю давньої мрiї.
Iнiцiативу Зої Василик пiдтримали iншi вiруючi – як католики, так i православнi – зiбрали близько двох тисяч гривень (загалом облаштування каплички зi статуєю обiйшлося майже у 5 тисяч грн.). 200 доларiв дав на капличку брат жiнки, який живе у Києвi, а решту – з її заощаджень. Спонсорами виступили також мiський голова Тимофiй Жмурко, Володимир Глухов та Нiна Домарецька – керiвник та бухгалтер мiжколгоспбуду. Втiлити задум допомогли муляри Василь Волянський, Вiктор Тарасов та Вiталiй Шуляк. А сам ксьондз Лех привiз спецiально з Польщi статую Богоматерi. Тепер там справдi благодатна мiсцина –з чарiвними квiтами та фонтанчиком. На великi релiгiйнi свята бiля каплички проводяться богослужiння. А ще сюди щодня на 17-ту годину сходяться помолитися вiруючi.
Отець Петро Новосельський з костьолу Святого Флорiана так прокоментував ситуацiю:
– Взагалi-то до подiбних приватних об’явлень, яке мала та жiнка, католицька церква пiдходить з деяким дистансом. Дивимося, який з того буде плiд. Але у даному випадку плоди там добрi, бо люди побудували там капличку, моляться там «Вервицю». А ще дуже добре те, що туди ходять як католики, так i православнi. I то є жива вiра людей.
А тим часом бiля тiєї каплички, як стверджує Зоя Василик, вiдбуваються якiсь дива. Торiк, наприклад, вона... плакала. Жiнка спершу подумала, що то роса, але чому ж тодi тiєї роси не було на iнших частинах скульптури? А оце днями Богоматiр... захиталася. Це бачило чимало людей. Може, якийсь знак?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
