"З ТЮРМИ Я ХОЧУ ПОДЯКУВАТИ ЧОЛОВІКОВІ, ЯКИЙ ВИХОВУЄ МОЇХ ДІТЕЙ"
«Пишу цього листа, а всередині відбуваються такі жахливі коливання, неначе світ догори дном перевернувся. Мене звати Руслан, знаходжусь у місцях позбавлення волі. Цей лист — крик душі, яка стомилася від самотності.
Але гірше за все усвідомлювати, що твої молоді літа безслідно проходять та розчиняються без будь-яких приємних спогадів, залишаючи у минулому наче пожовкле, нікому не потрібне листя, котре спалюють чи затоптують у багнюку. Я такий самий, як непотрібне пожовкле листя…
Мені 30 років, з яких я половину загробив у в'язниці. Раніше навіть не думав над тим, яке прекрасне життя, коли вільний. Я завжди вирішував усе самотужки, замість того, щоб прислуховуватись хоча б раз до порад матері та старших людей.
У свої 16 років я одружився, тому що вважав себе дорослим і що все маю. Але не усвідомлював, що все це я придбав незаконним шляхом. Вже зараз згадую слова своєї покійної бабусі: «Найсмачніший шматок хліба той, який заробив власними мозолями».
Але я думав, що буду королем у житті. Перейшов дорогу високим посадовцям, і вони мене підставили й відправили у колонію.
З того моменту все моє життя пішло шкереберть, дружина почала зраджувати з моїми, як я колись думав, друзями. Коли звільнився, думав, що все можу вибачити, бо понад усе мріяв про щасливу сім’ю. Але дізнавався все більше про зраду, карав винних і не думав, що головним винуватцем був я.
З кожним днем отримував все більше емоційних зривів і, врешті-решт, дізнавшись про чергову зраду, скоїв збройне пограбування. Був 4 місяці в розшуку і знов потрапив у в'язницю. На перших же судових засіданнях я розлучився з дружиною.
Вже відбуваючи покарання, дізнався, що через рік моя дружина вдруге вийшла заміж і народила ще одну дитину. Тоді я дуже розлютився і навіть думав про помсту. Але час гоїть рани та прояснює свідомість.
Пройшли роки, і, дякувати Господу, Він змінив моє життя. Я покаявся і прийняв Ісуса в своє серце, навчився співчувати і пробачати, щиро розкаявся у своєних мною злочинах, і вірите — дуже радію, що моя колишня дружина знайшла людину, з якою щаслива. Одного лише не можу собі вибачити. Я сам зростав без батька, і тепер моїх дітей ростить інша людина. Я щиро вірю, що прийде час, коли особисто подякую цій людині за піклування та любов до моїх дітей.
Ніхто не може усвідомити, наскільки сильне у мене сьогодні бажання любити і бути коханим. Може, серед вас, шановні жінки, знайдеться така ж самотня жінка віком 25-35 років, котра не побоїться 1,5 року очікування, яка не захоче зазирати у минуле, а буде жити сьогоденням. Моє серце має віру та надію, що я зустріну ту, єдину жінку. Якщо вона матиме дитину, зроблю все, щоб дитина полюбила мене як рідного батька.
Трохи про себе: 30-189-90, брюнет, не курю, не переношу алкоголізм і наркоманію. Маю 5 професій, з січня 2007-го маю намір піти на курси і отримати ще одну. Маю великий дім у селищі та 2 га землі, але без сім'ї мені все це непотрібно.
З нетерпінням буду чекати на ваші листи, але заради розваги, будь ласка, не пишіть».
Руслан ДВОРНІЦЬКИЙ, ВВК-86, 4-441, вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21001
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
