"Я ЗРОБИЛА ШТУЧНЕ ЗАПЛIДНЕННЯ, ВЗЯВШИ ДОНЕЧКУ У "БАНКУ СПЕРМИ". А їй розповiла казку про батька, не знаючи, що вона стане реальнiстю"
«Думка народити дитину вiд випадкового чоловiка зародилась, коли менi було 28 рокiв. Я була на межi вiдчаю. Батьки не розумiли мене, а все тому, що не хотiла, як усi одинокi жiнки, яким не щастить, дати своє фото в Iнтернет i знайти заморського принца.
Батькiв своїх розумiла, бо вони хотiли нарештi заспокоїтись, але для мене цей варiант був неприйнятним. Ну, не хотiла цього Бiлла або Боба, щоб був пiдстаркуватим, тримав мене вдома як музейний експонат, щоб, як «родильна» машина, я народжувала йому щороку «бебi» лише тому, що бiльше менi нiчого робити. А коли б приходили його друзi, я сидiла б мовчки у кутку, бо поруч не було бойової подруги, якiй я б могла кинутись на плече, розревiтись i сказати, що менi просто погано. Хоча розумiла, що вiд однiєї «американської» посмiшки такого принца, навiть iз фотокартки, мої батьки мене виштовхають з домiвки. I навiть не подумають, що за цiєю самовдоволеною посмiшкою може критись якийсь збоченець чи деспот.
Я хотiла зробити свiй вибiр у цьому життi. Не хотiла бути зобов’язаною якомусь чоловiковi, бо вже знала, як багато це може приносити страждань. У той же час вже не могла страждати вiд чоловiкiв, а вiрнiше – вiд нестачi їхньої справжностi, i вирiшила зiграти «ва-банк». Тобто, звернутись у так званий «банк сперми», що знаходиться у Києвi. Менi зробили штучне заплiднення. Я усвiдомлювала, що батьком моєї дитини буде зовсiм випадковий чоловiк. Я нiколи iз ним не зустрiнусь, нiколи не буду його любити чи ненавидiти, нiколи не буду iз ним конфлiктувати. Вiн не буде менi зраджувати, i я нiколи не буду з ним дiлити пiсля розлучення наше спiльне майно. Менi здалось, що це чудова iдея. Але я розумiла: якщо на це наважусь, то обдiлю свою майбутню дитину. Вона нiколи не буде знати батька. Тодi я вирiшила, що створю для неї казку про нього. Це буде краще, нiж правдива i банальна iсторiя її народження вiд розчарованої одиначки.
У мене народилась чудова донечка. Коли вона пiдросла i почала ходити в дитсадок, я вечорами розповiдала їй на вушко чудовi вигаданi iсторiї. Одна iз них була про її батька. Я описала його вiдважним рятiвником, який далеко-далеко рятує таких маленьких дiток, як вона. I як тiльки справиться, обов’язково повернеться.
Боялась лише того, як поясню вiдсутнiсть батька, коли моя донечка ще бiльше пiдросте.
Менi моторошно згадувати той день, коли життя дало менi вiдповiдь на моє питання. Як я бiгла до дверей своєї квартири, коли побачила, як з вiкон пiд’їзду валить дим. Як евакуйовували сусiдiв, якi бiгли менi назустрiч. А у мене «бомкало» в головi, що вдома залишилась 3-рiчна донька. Як, очманiлу вiд диму i власного крику, хтось мене спускав зi сходiв, вiдтягував вiд обпалених дверей...
I лише на вулицi я зрозумiла, що менi хотiли пояснити. Я побачила свою дiвчинку на руках у якогось чоловiка. Це був один iз бригади пожежникiв. Драбиною вони зняли доньку з вiкна нашого другого поверху. Вiн вiддав менi дiвчинку зi словами: «А ось i мама, тепер все буде гаразд». Я подивилась йому в очi i злякалась. Невже так швидко збулась моя казка?..»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
