ЧЕРЕЗ 29 РОКІВ ПІСЛЯ ВЕСІЛЛЯ КУШНІРУКИ ПОВІНЧАЛИСЯ У ЦЕРКВІ. Бо і після смерті хочуть бути разом
Алла та Анатолій Кушніруки
Щоправда, церква, де вінчалися вінничани Анатолій Федорович та Алла Іванівна, була не зовсім звичайною. Храм розмістився в одному з салонів теплохода, який через Чорне море, Босфор, Мармурове, Дарданелли, Егейське та Середземне віз паломників у Святу землю.
Кушніруки мріяли про поїздку давно, бо завжди жили в ладах із совістю. І вірили, що є у цьому світі вища справедливість. А відчути, доторкнутися до неї, певно, можна лише тут, в Єрусалимі, де кожна п’ядь землі дихає святістю. Мали, мабуть, заповітну мрію і хотіли попросити у Господа відпустити гріхи померлим своїм родичам та не покидати їхню сім’ю, родину й близьких їм людей.
Теплохід – територія замкнута. Десь після Стамбула, коли паломники відвідали найстаріші православні церкви, резиденцію Вселенського патріарха та Софіївський собор, почали між собою люди говорити, що одна пара вирішила повінчатися. Якось непомітно ця чутка трансформувалася у цілком реальний факт. І за черговим обідом всі дивилися конкретно на Анатолія та Аллу Кушніруків. Та й вони вже не приховували своїх намірів.
Так вони повінчались по дорозі у Святу землю
Щоправда, пасажири чомусь спочатку думали, що вінчатиметься пара десь в Єрусалимі чи Віфлеємі або Назареті. Але Кушніруки вирішили інакше.
– Спочатку я і сам думав, що цей обряд ми проведемо вже на Святій землі, – розповів Анатолій Федорович. – Але дружина запропонувала зробити це до приходу в Ізраїль, прямо у корабельному храмі.
Алла каже, що маємо у святі місця прибути вже в шлюбі перед Богом, аби і після смерті бути разом. Ми двадцять дев’ять років разом. Нажили двох дітей, синів, маємо двох внучок. Хочеться, щоб все у нас і у них було по-людськи.
Алла Іванівна навіть не сподівалася, що вдасться переконати чоловіка вчинити саме так. Але хіба щось погане вона пропонувала? Адже за цих майже тридцять років увесь час думала, що подарував їй Господь дуже доброго чоловіка і що без нього себе не уявляє.
Отець Iлля запросив Кушніруків на шлюбний рушник
Та й сам господар, Анатолій Кушнірук, хоч і небагатослівний по натурі, але про дружину свою каже з великою повагою, видно, що зберіг до неї щирі почуття.
Такими Анатолій та Алла
розписувались у селі Iванівка
Iллінецького району
Найбільше під час вінчання Кушніруків хвилювало, як це все сприйме 75-річна мама Анатолія Федоровича. Адже з нею завжди радилися, прислухалися... Анатолій маму дуже поважає. І хоча має ще п’ять братів та сестру, але на кожну зиму забирає Марію Максимівну з Іллінецького району до себе. І Алла Іванівна ніколи йому за це не дорікнула. Має за рідну матір.
Обоє Кушніруки працюють у Вінницькій філії «Укртелекому». Він у центрі механізації, вона – оператором. На гарному рахунку у керівництва, колеги поважають. Якось знайомі розповіли, що повінчалися у Почаєві, з тих пір почали Анатолій і Алла думати і про своє вінчання.
І все так несподівано трапилося, щось ніби підштовхнуло Аллу Іванівну під час сповіді запитати у батюшки, чи можна повінчатися прямо тут, на кораблі. Отець Ілля попросив благословення у владики Макарія, митрополита Вінницького та Могилів-Подільського, і повідомив, що радий буде поєднати їх у шлюбі перед Богом.
До речі, і Анатолій, і Алла, хоча і прожили разом двадцять дев’ять років непогано, навіть відправляючись у паломництво на Святу землю, не думали, що їдуть спеціально, щоб повінчатися. І, звісно, нікому з рідних та знайомих нічого не говорили.
– Просто ми щасливі, – кажуть обоє, – що життя подарувало нам таку велику благодать.
Повінчаними Кушніруки приклалися і до Гроба Господнього, причастилися у Храмі Різдва Хрестового у Віфлеємі і пов’язали свій шлюб водами річки Йордан...
А після повернення зберуть родичів, покажуть їм фотокартки, відеозапис свого вінчання, який їм зробив диякон Владислав, прес-секретар Вінницької єпархії, і, звичайно ж, свої вінчальні вінки. І обов’язково чекатимуть, що гості крикнуть їм «Гірко!».
До речі, коли верстався номер, ми попросили у Анатолія Федоровича та Алли Іванівни фотокартку з їхнього розпису. Вони розповіли, що і мама, і всі родичі щиро зраділи, коли дізналися про вінчання.
А самі щасливі повінчані після того, як все переосмислили, ще раз захоплено розповіли, що те, що відбулося з ними, було набагато більшим, ніж їхня 29-літня любов. Вони відчули ще більшу духовну єдність, і тепер знають, що їхній сімейний союз вже ніхто ніколи не розірве.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
