Середа, 6 грудня 2006 p.

БЕЗСМЕРТНИМ ПОЧАЛИ НАЗИВАТИ У СЕЛІ ІВАНА після того, як він... повернувся з потойбічного світу

Декілька років тому 85-річний Володимир Луць похоронив свого найліпшого друга Івана. Нічого не вдієш – таке життя. А були ж нерозлийвода. Разом корови пасли, ловили рибу, до школи ходили у рідній Маньківці Барського району.

У 32-му разом виживали, збираючи на полях гнилу картоплю та лободу. Розлучила товаришів Велика Вітчизняна, бо воювали на різних фронтах. Якою ж радісною була їхня зустріч вдома після Перемоги!

Почали працювати – Володимир у медпункті, а Іван у колгоспі, ну, і парубкувати.

– Іван вибрав собі красуню Катерину, – пригадує Володимир Улянович. – На їхньому весіллі я мав бути за старшого боярина. Закололи кабана, порізали птицю, робота кипіла від ранку до вечора, бо ж раніше так було заведено, що на весіллі гуляло все село. Але...

У неділю вранці Іван чомусь довго не виходив надвір (тієї ночі він пішов спати у стару хату). Батько з мамою забили тривогу. Коли виламали двері, побачили, що Іван... мертвий. Як виявилося, щоб тепло трималося в хаті, а це було пізньої осені, він закрив засувку у грубі, чад пішов по хаті, і парубок вчадів.

Молодий дужий Іван лежить у труні, батьки, наречена, сільчани голосять... Наступного дня Івана понесли на цвинтар хоронити. Викопана яма вже чекала на нього, але в останню хвилину його матір наполягла, щоб Іван переночував на цвинтарі у капличці. «Нехай попрощається з ним рідний брат, обов’язково приїде... на весілля», – сказала.

А вночі – це ж треба! – Іван прийшов до тями. Спершу нічого не міг зрозуміти: де він, чому лежить у труні. І тільки коли відчинив двері каплички, зрозумів, що він на кладовищі.

Надворі було холодно, і єдине, що йому хотілося, – якнайшвидше добігти додому до теплої хати (це вже потім він розповідав мені багато разів.) Зайшовши на подвір’я, Іван зазирнув у вікно і вгледів у хаті сусідку, яка допомагала матері прибирати зі столу. Та теж побачила Івана і одразу втратила свідомість. Іван зрозумів: якщо він отак посеред ночі заявиться, може статися біда, а тому пішов спати у клуню. Зарився у сіно і заснув. А на ранок до клуні прийшов батько Івана брати сіно для корови. Та як побачив сина – так і впав на нього без тями. Добряче довелося попотіти Іванові, перш ніж вивів старого з непритомності.

Після всього пережитого Бог дав Іванові довгий вік. Прожив після тієї «НП» ще майже 60 років. А в селі його почали називати Іваном Безсмертним.

Станіслава ШИБАЛОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com