Був правителем італійських провінцій Лігурії й Емілії. Якось у Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа і йшли палкі суперечки.
Амвросій з'явився у храмі для наведення порядку, і раптом пролунав дитячий голос: «Амвросій — єпископ». Народ і сам імператор побачили в цьому Боже обрання. Дарма він відмовлявся і навіть втік з Мілана, все одно змушений був погодитися (374 р.). Після посвяти роздав бідним своє майно.
Святий мужньо боровся проти аріанської єресі, яку підтримувала імператриця. За його вимогою викреслено було з імператорського титулу язичеське звання верховного священика (pontіfex maxіmus), жерці й ідольські капища були позбавлені казенного утримання, був погашений так званий священний вогонь весталок і винесена із сенату статуя Перемоги.
Святий явив зразок пастирської твердості, не допустивши до храму імператора після кривавого придушення повстання фессалонікійців. Він сказав: «Людина, котра пролила стільки крові, не може бути у храмі Бога». Імператор заперечив: «І Давид згрішив, але не позбавився милості Божої». На що Амвросій відповів: «Ти наслідував Давида в злочині, наслідуй же його й у каятті», — і наклав на нього покуту для примирення з Богом і Церквою.
У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв хрещення блаженний Августин, який став потім єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.
Святитель відійшов до Господа у 397 році і шанується в числі найбільших богословів і отців Церкви.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
