Середа, 24 січня 2007 p.

ПАМ'ЯТІ ВІТІ КОЗЛОВСЬКОГО, ЯКИЙ НЕ ПОВЕРНУВСЯ ІЗ ІТАЛІЇ

Батьки плекають діток
На радість і на втіху,
Не знаючи, де саме
На них чекає лихо.

Чи вдома, чи в дорозі,
Чи десь далеко в полі
В них забере синочка
Страшна й нестерпна доля.

Ростили для держави
Вони громадянина,
Але чомусь держава
Цього не оцінила.

Забула наша влада
Синів своїх і дочок,
Не спромоглась надати
Їм затишний куточок.

Залишивши гніздечко,
Де їх плекала мати,
Поїхали далеко
На хліб-сіль заробляти.

Далекий Сан-Жозеппе,
Віддам тобі, що маю,
Лиш поверни синочка,
Живого, – я благаю.

Не забирай у мами
Щонайдорожче в світі.
Але кого просити,
Як вже немає Віті?..

Залишиться лиш пам’ять
І спогади з думками.
Розірване, розбите
Сердечко в його мами.

Цього вірша у редакцію принесла учениця 8-Б класу Вінницької ЗОШ №8 Наталя Ільчишина. «Це у пам’ять про Вітю Козловського, доброго друга нашої сім’ї, – пояснила. – Торік, 11 січня, він трагічно загинув в Італії. Було йому 27 років».

... До Італії Віктор поїхав на заробітки. Планував заробити грошей, аби достойно забезпечити свою сім’ю (він не так давно одружився). Працював не покладаючи рук. Але його мріям збутися не судилося. В італійському місті Сан-Жозеппе внаслідок ДТП Вітя загинув.

Хтось скаже, що така його доля, мовляв, трагедія могла б статися і вдома, в Україні. Але Наталя переконана в іншому:

– Наші діди та прадіди гинули у Великій Вітчизняній. Наші батьки рятували державу та Європу від страшного чорнобильського лиха. А як можна пояснити загибель за кордоном наших рідних та знайомих сьогодні? На мій погляд, усе пояснюється безгрошів’ям, злиднями, корупцією та іншими негативними явищами, які, на жаль, процвітають у нашій країні. Мені дуже боляче, що жертвами цього стає моє покоління. Прикро, що, ставши повнолітніми, ми, молоді, часто не можемо знайти своє місце під сонцем, а тому, як і Вітя Козловський, змушені шукати його по закордонах.

11 січня минув рік з дня смерті Віктора Козловського в італійському місті Сан-Жозеппе. Тільки 1 лютого його тіло привезли додому, у Вінницю, і поховали. Батьки втратили сина, дружина – чоловіка, бабуся – онука, сестра – брата, дядьки – племінника, товариші – друга, а Україна – молодого перспективного громадянина. Пом’яніть Віктора, хто його знав. Земля йому пухом!

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com