| |||
Архив д а й д ж е с т а
E-mail: chanel33@vinnitsa.com Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД. Виходить українською та російською мовами. Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора. Правове обслуговування - Світлана Чернюк. При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове. Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 = |
"ЛЮДИ, ПОМОГИТЕ АНДРЕЮ МОРОЗОВУ СЛУШАТЬ МИР! Я готова отдать ему все деньги на слуховой аппарат"
Вона – донька вінницького політика Василя Жорноклея. Але вже шість років живе у Франції та грає у театрі, любить капелюшки та сумочки, п’є зелений чай і спілкується лише з позитивними людьми. У Парижі її часто плутають з італійкою, бо там вона – Ксенія Джорно. Але вона з гордістю каже, що родом з України.
«Виноваты не звезды, а мы сами»... 26-річний ВІЛ-позитивний Олександр, до речі, великий книголюб, часто повторює цей вислів Шекспіра. «Це про мене», – каже.
– Я розумію, що діти сьогодні знають усе і навіть більше, – обурювалася Ніна Михайлівна, – але ж має бути якийсь елементарний контроль за ними. У нас з сином досить довірливі стосунки, але навіть мені він довго не наважувався розповісти про це.
Цього вірша у редакцію принесла учениця 8-Б класу Вінницької ЗОШ №8 Наталя Ільчишина. «Це у пам’ять про Вітю Козловського, доброго друга нашої сім’ї, – пояснила. – Торік, 11 січня, він трагічно загинув в Італії. Було йому 27 років».
Військова форма завжди привертала до себе увагу дівчат. Але останнім часом ця небайдужість переросла у справжню пристрасть і... бажання служити. «Яким чином дівчина може піти в армію?» — телефонують нам у редакцію. Це питання ми переадресували капітану Геннадію Житкевичу, старшому офіцеру відділення комплектування військовослужбовцями контрактної служби Вінницького обласного військкомату.
Нещодавно з'явилась нова «мулька», а вірніше — оригінальний спосіб привітання зі святами... На вулицях почали з'являтись сіті-лайти з фотографіями дівчат з написами «Кохана, зі святом!».
На Новорічні та Різдвяні свята вихованці Палацу дітей та юнацтва отримали довгоочікуваний подарунок — мікроавтобус, який презентував мер Вінниці.
Про хлопчика Сашка Охроменка «Молодіжка» писала у 2004 році. Тоді у теплі травневі дні він незаслужено потрапив під гарячу руку своєї сусідки.
«Уважаемая редакция! Хочу ответить на статью «Мою любов знищила колишня дружина руками моїх дітей» (№ 26 за 13 декабря 2006 года).
«Добрый день, я хочу высказаться по поводу статьи «Хлопці тягнуть вас у ліжко? Самі винні! Не варто гратися в кохання, коли ще молоко на губах не обсохло».
– Йому має подобатись твій запах, – пояснював чоловік, з яким ми дискутували на тему «стосунків чоловіка і жінки». – Не запах твоїх парфумів, не твій аромат, а запах твого тіла, волосся. Запах, який зводитиме його з розуму та змушуватиме повертатись до тебе.
«Взагалі-то знаючі люди твердять, що шалене кохання у 90 відсотків випадків закінчується вилитим відром помий на тебе руками того, кого ще декілька років тому вважала найшляхетнішим, найвишуканішим, найтолерантнішим та найгарнішим у світі... Але любов зла... і тепер, уже знявши раптово рожеві окуляри, розумієш, що кохала козла...
Сучасних дівчат можна порівняти з яблуками... Так-так, саме з яблуками. Мами-яблуньки змалечку плекають своїх діток, дивляться, щоб вони не впали, щоб не зіпсувалися... щоб виросли гарними та смачними... Але якось приходить людина... чоловік, який з цікавістю споглядає молоде яблучко. Воно ще трохи недостигле, зеленкувате... але вже рожевіє. Чоловік думає: ну, що, скуштувати тебе, яблучко? Нерозумне яблучко повертається тим боком, який був на сонці та набув рожевості... цим воно показує себе з найкращого боку...
Україна нещодавно стала центром всесвітнього скандалу. Відома телерадіокомпанія «Бі-Бі-Сі», котра вважається найоб'єктивнішою, заявила, що наша держава перетворюється у столицю торгівлі стовбуровими клітинами, які виймають із наших немовлят. Саме цьому була присвячена одна з програм «Свободи слова», котра виходить на телеканалі «ICTV». Під час її ефіру Вінниця «засвітилася» у цьому скандалі…
Після трансляції телепроекту «Танці із зірками» у Вінниці почали з'являтись аналоги такого шоу. Напередодні Нового року у транспортному коледжі вже відбулись «Танці з вчителями». А 14 січня, у старий Новий рік, пройшов конкурс «Танці з батьками». Вихованці танцювального клубу «Грація» танцювали з батьками. Щоправда, з дев'яти пар лише одна була сімейною -Іва Ірина та Денис. Інші ж діти танцювали теж з батьками, але чужими.
Український кінематограф щороку втрачає 2 млн. доларів через переклад. Кілька тисяч українців відмовились ходити на фільми з російським перекладом.
– Ти знаєш нашого знайомого, йому 43 роки, – розповідає мені мама. – Він одружився. Дружині 21 рік, скоро має народити первістка! Він такий щасливий!
«Доброго дня, шановна редакціє! Пишу Вам вперше, і сподіваюсь на ваше розуміння та допомогу…. Мені 19 років, вже 2 місяці зустрічаюся з хлопцем. І нещодавно справа у нас дійшла до ліжка…
– Жах! – здивовано сказала моя подруга, перечитуючи оголошення в газеті. – Їй 28 років, а вона з красенем хоче познайомитися!
«Дорога редакціє, пишу вам, тому що ви ще не залишили таких, як я. Прошу надрукувати мого листа, мені дуже треба, щоб його прочитали молоді дівчата і хлопці, щоб подумали і зрозуміли. Я та інші з мого оточення раніше багато чого не розуміли. Мені 18 років, звати Ольга, вже 2 роки у мене ВІЛ-інфекція. Тепер на все дивлюсь інакше, ніж раніше.
«Кажуть, що «не люблю» – найзліші у світі слова. І той, кому їх доводилося чути – знає. і той, кому доводилося промовляти – також… Напевно, це два слова, які найважче далися мені у моєму житті.
«Здравствуйте, уважаемая редакция! Пишу вам впервые. Читаю вашу газету и, на глаза попалась коротенькая статья под названием «Мені 21 рік… хочу бути, як усі… прошу допомоги» – про парня, который не слышит и просит помощи. Примечательная, на первый взгляд, маленькая статья сперва не сразу привлекла мое внимание. Но стоило мне прочесть лишь первые строки, как сомнений не было – речь идет о том самом Андрее Морозове, которого я знаю…
...Якось у рідній школі шестикласниця Світланка побачила оголошення про набір дівчат і хлопців на боротьбу. Разом з однокласниками вирішила спробувати. Щоправда, вже за кілька місяців більшість новачків покинула боротьбу, а Світлана залишилась, бо відчула, що потрапила у свою «струю».
«Доброго дня, дорога редакціє і найулюбленіша газето! Газету ми виписуємо і читаємо вже давно, але листа пишемо вперше, і дуже сподіваємося, що ви його надрукуєте.
Украинская баннерная сеть |