"МіГ" :: ТЕТЯНУ МІХНОВЕЦЬ НАЗИВАЮТЬ ГОЛОВНОЮ ФЕМІНІСТКОЮ ОБЛАСТІ

Відома Клара Цеткін залишила нам у спадок жіноче свято – 8-е Березня. У цей день чоловіки звільняють жінок від домашніх обов’язків, дарують квіти, стоять біля плити. Це все чудово. Але фраза «мовчи, жінко, твій день – 8 Березня» вже давно стала крилатою і ріже слух... Чому жінка має бути жінкою лише один раз на рік? Чи не є це свято архаїчним? Чи усвідомлює українська жінка себе особистістю? Про це наша розмова з Тетяною Міхновець.

Вона – президент вінницької обласної громадської організації «Пані Всесвіт», тренер-консультант інноваційних гендерних програм, член обласного об’єднання громадської організації «Відкрите суспільство». А дехто навіть називає її головною феміністкою Вінниччини.

– Як ви ставитеся до «Міжнародного жіночого дня»?

– Думки у нашій країні з приводу цього свята розділилися. Як на мене, воно архаїчне і згодом відімре само собою. Якби наші жінки були самодостатні, я думаю, вони б переглянули його. Бо чому тільки раз на рік Міжнародний жіночий день – 8-е Березня? І «міжнародний» – це досить гучно сказано. Адже святкують його лише кілька країн... Я, наприклад, не вважаю себе жінкою тільки раз на рік. Для мене це принизливо. Феміністки виступають за відміну цього свята. Але справа у тому, що фемінізм не розвинутий в Україні. Потрібно усвідомити, що жінка – це особистість. Але в Україні у силу її патріархальних традицій, жінка, незважаючи на свою побутову активність, по великому рахунку, не має прав і в неї дуже занижена самооцінка.

Держава, на мій погляд, її привчила до того, що вона повинна народжувати, виховувати, шити, прибирати, в’язати, обслуговувати чоловіка і так далі. Але тоді ми повинні поставити собі питання – скільки коштує репродуктивна праця в Україні? Тобто, народити та виховати дитину, прибрати квартиру? Нам чоловіки проповідують, що ми повинні встигати всюди. Тому наші жінки такі популярні у різних країнах світу...

– Особливо у закордонних борделях... Україну вважають однією з головних постачальників жінок. Як цьому можна зарадити?

– Коли ми років десять тому починали займатися проектами «Попередження торгівлі жінками», а потім дітьми, то з нас сміялися. А потім був серйозний проект по реабілітації дітей, котрі постраждали від сексуального насилля. Адже справа у тому, що коли страждає жінка у суспільстві, це бумерангом відбивається на дітях. Сьогодні кожна десята дитина в Україні страждає від прихованого сексуального насильства у сім’ї. Але чому такі проекти у нас в країні важко виконувати? Тому що немає у Верховній Раді зацікавлених жінок. Вони прийшли туди зовсім з інших мотивів... Кожна країна вкладає у дітей – це інвестиція у майбутнє. А у що сьогодні вкладаємо ми? В Україні близько 200 тисяч дітей – соціальні сироти при живих батьках... Адже поки жінка не усвідомить себе жінкою, вона про такі проблеми не буде думати. У неї немає сексуальної культури поведінки з чоловіком. Вона йому не може відмовити, тому що відчуває страх і почуття провини: «він мене покине». А він її і так покине... і це особливо у сільських місцевостях... Ну, народила вона 5, 6, 7 дітей і вони зростають потім у різних будинках-інтернатах, і фактично це вже діти зі зламаною психікою. Їх потрібно взути, нагодувати і навчити, дати хоча б якусь елементарну професію. І мало того, їм необхідно надати якесь соціальне житло. Бо якщо у них не буде житла, вони поповнюватимуть криміногенну групу.

– Якщо жінка у нашій країні ще не усвідомила себе як особистість, а чоловіки?

– Гендер – це не тільки жіноча проблема, вона і чоловіча так само. І я сьогодні в Україні зустрічаю багато чоловіків, тим більше молодих, у яких комплекс набагато більший, ніж у жінок. І, за оцінками українських соціологів, у нас 60% чоловіків, які не склалися психологічно. Тобто, чоловіку може бути 35, 40, 45 років, але мислення у нього, як у підлітка...і що ми бачимо у політиці? Вони б’ються, наче хлопчики.

– Чи є в Україні яскравий приклад жінки-лідерки, за винятком Тимошенко?

– Ні. Справа у тому, що в Юлі Тимошенко поєднується сексапільність та чоловіча харизма. Тому вона заволоділа сьогодні умами чоловіків та жінок. І біля неї в основному зосередилися нереалізовані чоловіки. Інші жінки, типу Богатирьової – вони з епохи, яка вже відходить. Жінці в українській політиці зараз дуже важко. Юля не орієнтується на жінок. Але мені здається, вона справжнісінька феміністка і відстоює права жінки у політиці. Може, навіть на сьогоднішній день не усвідомлює цього.

– То в Україні взагалі немає фемінізму?

– Я спілкувалася у чаті з молодими українськими дівчатами. Вони цікавляться питаннями фемінізму та навіть дещо про це знають. Казати, що в країні немає такого явища – неправильно. Я вважаю, що Леся Українка була феміністкою, Ольга Кобилянська, Наталя Теліга, Марко Вовчок, Ліна Костенко – жінки, які відстоювали право жінки у соціумі.

На мою думку, перед українськими молодими жінками стоїть глобальне завдання – усвідомлення себе як людини та як особистості. Жінка не повинна бути тільки сексуально-біологічним придатком до чоловіка.

А щодо 8-го Березня, то можна у будь-який день зібратися чи подарувати жінці квіти. Потрібно радувати один одного кожен день.

Спілкувалася Анна КОЛЕСНІКОВА

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 7 березня 2007 p.

ТЕТЯНУ МІХНОВЕЦЬ НАЗИВАЮТЬ ГОЛОВНОЮ ФЕМІНІСТКОЮ ОБЛАСТІ