"МіГ" :: "ДОСИТЬ БУТИ НАЙМИТАМИ МОВИ"

«Скільки б ми не говорили слово «халва», але від цього у роті солодко не стане. Ось вже скільки часу ми говоримо про те, що українська мова є калинова, солов’їна, державна, рідна, материнська і т.д., але в державних установах, торгівлі, сфері послуг і просто на вулиці все ж таки більше звучить російська мова. І це у місті Вінниці, центрі України!

А що вже говорити про Південно-Східну Україну? Там взагалі на українську мову накладений карантин. То чому ми, українці, зрікаємося і нехтуємо тим, що дала нам матінка природа і творець Всесвіту? Як відомо, українська мова входить у п’ятдесят найрозвинутіших та найвживаніших мов світу. То чому ми зневажаємо цим божим даром? Що потрібно зробити, щоб заблудлі діти повернулися у мовне лоно матері України? Безумовно, більша кількість з тих, хто розмовляє російською, знає й українську, тобто білінгвісти. Вони вважають, що російською їм легше висловлювати свої думки, вона краще сприймається співрозмовником, розвинутіша, сучасніша і т.д. Звичайно, це все притаманно мові, на яку працювала величезна імперія поневолених Росією народів. Тут, мабуть, ще спрацьовує інерція, коли за радянських часів російська мова сильно насаджувалася і була обов’язковою для вжитку в усіх сферах суспільно-політичного життя Союзу РСР. Ось ці наслідки русифікації ми маємо у нашому сьогоднішньому мовному виборі.

Багато хто з нинішніх російськомовних вінничан є синами і дочками україномовних батьків. І дивно спостерігати таку ситуацію, коли мама говорить з дочкою чи сином різними мовами. Можливо, вже з цього закладається конфлікт поколінь? А, може, багато негараздів у родинах саме від того, що розмовляють там різними мовами: сленг, суржик, матюки тощо…

Я не буду нагадувати читачам про Емський і Валуєвський накази часів Царської Росії, якими заборонялася українська мова. Або, як це було, зведенням її вживання нанівець у радянські часи, либонь, це вже знають всі. Я хочу говорити про те, що потрібно зробити, щоб крок за кроком, день за днем українська мова поверталася на свою рідну територію, яка зветься Україною, в українське суспільство. Бо утвердження української мови – це запорука зміцнення нашої молодої держави, це наш суверенітет і соборність, це те, що виділяє нас від інших народів і робить неповторними та самобутніми. На сьогоднішній день розварна так звана політична еліта не може об’єднати Україну. Вона зайнята поділом матеріальних благ і тим, яким чином грабувати народ, котрий дав їй владу. Вони, ці азарови, добкіни, симоненки, червоненки, чернівецькі, вітренки зневажають нас, українців, розколюють українське суспільство за певними ознаками, зокрема, мовою. Їх гасло – розділяй і владарюй!

Державна мовна політика, виконання Закону про мови, дублювання фільмів українською мовою, повернення мови титульної нації в освіту, медицину, торгівлю, сферу обслуговування, транспорт і т.д. – це гарантія того, що українська мова повернеться у своє історико-географічне лоно. Але який шалений опір цим намірам чинять ті, для яких Україна є лише комфортною територією проживання або однією з губерній Росії. В Україні проводиться неоколоніальна політика денаціоналізації, щоб навіки залишити її у сфері впливу Москви. Значна частина ЗМІ, інформаційний простір держави, книговидання, телекінопродукція у руках Росії, які формують світогляд українців.

Адже чомусь обездолений народ Донбасу, попри всі свої матеріальні нестатки і злидні, вибирає владу за мовними і релігійними ознаками. Це вони посилають у Верховну Раду і уряд простих мужів, які проводять там відверту антиукраїнську і антидержавну політику. Це вони голосують за другу державну мову – російську, проти НАТО, проти європейського вибору України. То де тут матеріальні цінності? А ми, українці, часто заявляємо: спочатку дайте нам дешеву ковбасу, а потім вже мову.

Було б ще непогано, якби кумири сучасної української молоді – футболіст Шевченко, брати Клички, а також зірки шоу-бізнесу заговорили українською мовою. Російськомовні діти – це, вірогідно, втрачені для держави майбутні покоління, це затягування часу, з якого Україна могла б стати україномовною. Я за те, щоб молодь вчила і знала кілька мов, але знання і володіння українською – це повинно бути чимось святим.

Для початку спілкування українською мовою визначте час, скільки ви можете протриматися – годину, дві чи більше. Потім виділіть україномовні дні, потім тижні. Не переживайте за те, що вас зможуть не зрозуміти. Українську мову знають всі, хто тут проживає тривалий час. Україномовні, допоможіть своїм друзям та близьким перейти на українську. А патріотичним співвітчизникам раджу не дивитися російськомовні низькопробні серіали, ігноруйте російськомовну попсу, вимагайте, щоб у державних установах, торгівлі, сфері послуг тощо з вами говорили державною, адже це вам гарантує Конституція України і Закон про мови. Тільки таким чином ми зможемо призупинити повзучу мовну окупацію України. Може, так ми повернемо рідну мову, яку у нас відняли і продовжують віднімати антиукраїнські сили. Розмови про те, що так сталося історично, не витримують жодної критики. Джерелом збереження і розвитку російської мови є її історична батьківщина – Росія. І тільки держава Україна може гарантувати збереження української мови. І тільки ми, носії цієї мови, можемо передати її майбутнім поколінням. Досить бути наймитами мови у різного роду окупантів, холопами, бидлом, секс-рабинями, холуями у близьких і далеких сусідів.

Станьмо господарями у своєму власному домі».

Володимир ОСИПЧУК, вінничанин

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 7 березня 2007 p.

"ДОСИТЬ БУТИ НАЙМИТАМИ МОВИ у різного роду окупантів, холопами, бидлом, секс-рабинями, холуями у близьких і далеких сусідів"