Середа, 18 квітня 2007 p.

"ПОЛЮБИ БАТЬКА БІЛЬШЕ, АНІЖ ТА ЖІНКА"

«Випадки подружньої зради реальні і, на жаль, непоодинокі. Прикро, що й твоя сім'я, Марино, не стала винятком. Твоє питання — чи розповідати мамі про зраду батька — пропоную розглянути з двох сторін, бо ти не впевнена, чи відомо мамі про стосунки батька з тією жінкою.

Можливо, твоїй мамі про все відомо, але вона не подає виду, що знає. Існує ж багато жінок, які можуть відчувати зраду свого благовірного як запах парфумів: їх не видно, але ти відчуваєш їх аромат. Залишатись з твоїм батьком вона може ще й тому, що має більшу потребу в ньому, ніж він у твоїй мамі. А ще… батьки часто створюють ілюзію щасливої сім'ї заради своїх дітей.

З іншого боку, якщо твоїй мамі нічого не відомо, то тобі краще їй не розповідати про батька і його «подругу», бо не знаєш, як відреагує мама на цю інформацію. Тобі раджу в цій ситуації не плекати ненависть, а ставитись до батька ще з більшою любов'ю, хоча б тому, щоб довести, що ви більше любите його, аніж та жінка. І взагалі, будь оптимісткою!»

Вікторія ВЛАДІМІРОВА

---

"У МЕНЕ БУВ ДРУГ… ДО ПЕРШОГО ПОЦІЛУНКУ"

«Кажуть, найміцніші стосунки розвиваються з дружби. Міцної та відданої — яка була у нас. Ти був для мене навіть не другом, а подругою, близькою людиною, у товаристві якої мені було комфортно та затишно, з якою можна поговорити про все-все, а головне — помовчати та побути на самоті, навіть коли ми вдвох. Зателефонувати тобі у будь-який час і знати, що ти мене вислухаєш і будеш заспокоювати, і будеш поруч… І так мало бути завжди.

Але все змінив один поцілунок, який перевів наші стосунки зі статусу «друзі» у трошки інший. І нам стало незручно у цій новій для нас ролі. Ми мали б стати ближчими, а віддаляємося один від одного. Стали рідше бачитися і рідше бувати удвох. Ну, згадай, коли це було востаннє? Не можеш? Я також. Дивно, правда? Змінилися наші стосунки, і я вже стала для тебе не просто другом, а твоєю дівчиною, тому мені стало потрібно від тебе більше уваги, мені стало потрібно більше тебе, а ти не відкриваєшся, не віддаєшся. Чомусь одразу стало відчутно, які у нас різні життя… Це все якось неправильно…

Коли я бачу закохані пари, як вони тримаються за руки, сидять разом у кафе і просто розмовляють, я їм трошки заздрю. Бо чомусь відчуваю, що у нас ніколи не буде такого. І в той же час я в не силах щось змінити, бо ти мені надто дорогий — а що, як зроблю крок назад і втрачу тебе назавжди? Принаймні, раніше я точно знала: у мене є друг. А зараз у мене хто? Я не знаю… То що ж нам робити?..»

Валерія, студентка

---

"ЖИТИ НЕ МОЖУ БЕЗ КОМПЛІМЕНТІВ"

«Це в тебе вже синдром красунечки починається, — каже подруга. — Ти коли компліменти чуєш, розцвітаєш, а якщо хтось не зверне на тебе увагу, то мимоволі засмучуєшся»...

І я помітила, що вона дійсно права. Я жити не можу без компліментів. Вранці, коли прокидаюсь, одразу починаю чепуритись, щоб гарно виглядати. По дорозі ловлю на собі захоплені погляди чоловіків. Потім приходжу на роботу та чую від колег про те, як сьогодні гарно виглядаю, що в мене симпатична спідничка чи класний макіяж. Я дійсно починаю бути схожою на сонечко, посміхаюсь, та, як каже знайомий, випромінюю світло... а от якщо тільки на кілька годин про мене забувають та залишають без компліментів, сама того не помічаючи, засмучуюсь... Не повірите, у мене був хлопець, він дуже мені подобався, але не вмів робити компліменти. Він так казав про мою красу, що я сама його просила, щоб він краще мовчав... Але, зрештою, ми розійшлись, і в цьому не останню роль зіграла його некрасномовність.

Я розумію, що бувають незаслужені компліменти, коли їх кажуть, щоб піддобритись чи просто щоб зробити приємно. Я, звісно, відчуваю, де які компліменти, але мені подобається просто їх чути. Я й сама люблю казати людям про їхні достоїнства, хоча язик не повертається казати неправдиві речі... Сама навіть покритикувати можу, щоправда, у поєднанні з компліментами. Ви ніколи не помічали, як міняється обличчя людини, коли їй роблять комплімент? Людина ніби з бутона перетворюється на розквітлу квітку».

Юліана, та, що любить компліменти

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com