"МіГ" :: А БЕЗ МОВИ Я, ТИ І МИ

Один з моїх родичів донедавна думав, що перукарня — це місце для перекурів. Він не розмовляє українською мовою. Мої батьки також російськомовні, і навіть бабусі й дідусі. Але вони — українці. І я також — українка. Хоча поки наполовину російськомовна, але я над собою працюю.

Не тому, що я націоналістка, «бандерівка» чи хтось там іще — не потрібно навішувати ярлики. І не тому, що українська мова — «співоча, солов'їна». Італійська, наприклад, їй нічим не поступається. Просто тому, що українська — це моя мова, мова моєї країни і нації. Тому що ми, українці, будемо завжди цікаві людству і собі саме як українці. Які ще потрібні аргументи? Як на мене — ніяких.

Можна, звичайно, сказати про дослідження вчених, які виявили, що вплив постійного оперування людини нерідною національною мовою несприятливий у пізнавальному, а найбільше — у морально-етичному плані як на народ, так і на особистість. Що людина, яка послуговується не своєю національною мовою, не може повноцінно висловити свої думки. Бо національний характер, темперамент унікальний для кожного народу і втілення його — у мові. Тому аргументи на кшталт «а яка різниця — головне, щоб було зрозуміло» одразу видаються смішними. І якби насправді було так, то усі давно б розмовляли на «есперанто» чи якійсь іншій універсальній мові. Але такого немає. І ніколи не буде. Бо змусьте італійця чи француза відмовитися від своєї мови…

Мені здається, народ без мови — бездомний… А я хочу відчувати себе як вдома.

Анна МАЙ, студентка

"ЗА РУСИЗМ - ТРИ КОПІЙКИ ШТРАФУ. На першому курсі з тих матеріальних стягнень за день студенти збирали на торт"

«З великою цікавістю слідкую за дискусією на сторінках «МіГу» з приводу мови. Дякую за те, що газета переймається такою актуальною проблемою.

Розповім, як свого часу ми боролися за чистоту української мови. У своїй групі (а я навчалася на філологічному факультеті Вінницького педагогічного інституту у 70-х) ми запровадили таке собі «ноу-хау». Тих, хто вживав русизми та діалектизми, ми карали штрафами. Таким чином ми відучували один одного казати, наприклад, «пательня», «ніж стоїть на столі», «дєвочки» і т.д.

Розмір стягнення був смішним — усього три копійки, але хто пам'ятає ті часи — за ті гроші можна було купити булочку «Здоров'я» та оплатити проїзд у трамваї. Та, незважаючи на такі мізерні штрафи, на першому курсі наш касир за день назбирував 3-4 карбованці. Якраз вистачало на торт, який ми усією групою потім з великим апетитом з'їдали. Звісно, що такий «режим харчування» дуже швидко позначився на наших дівочих станах. Поправилися навіть не схильні до повноти дівчата. А тому вирішили більш серйозно та уважно слідкувати за своїм мовленням.

Бажання залишатися стрункими і водночас володіти літературною українською мовою зрештою позначилося і на штрафних зборах. Якщо на першому курсі торти ми їли щодня, то вже на 4-му — ледь нашкрібали на той торт за цілий семестр».

Галина ТАНІНА, палка прихильниця української мови, колишня студентка Вінницького педінституту

"КОМУСЬ ЗАКЛИНИЛО В ГОЛОВІ, тому вирішили усі російськомовні передачі дублювати українською"

«Шановна редакціє! Пише вам з Микулинець Василь, пенсіонер, мужик неграмотний. Але маю свою думку з приводу дублювання українською мовою телепрограм. Кому це взагалі потрібно? На мій погляд, не менше 90% свідомих людей прекрасно розуміють російську мову, не менше 70 % володіють нею. Кому ж це заклинило в голові, що ми раптом забули російську мову? І тут нам на допомогу з'явились друзі-рятівники, які перекладають всі телепрограми українською.

Хто їм дав право так робити, виходить, що ми раптом стали такими бовдурами? А ми ж з раннього дитинства вивчали російську мову разом з українською. Я не винен, що мій батько українець, а мама росіянка... І нас таких мільйони, бо так історично склалося, і ми прожили усе життя без перекладача. Ми, люди старшого покоління, дуже добре пам’ятаємо великих артистів-гумористів Тимошенка і Березіна — Штепселя і Тарапуньку. Дивитись на них було смішно і без перекладача. Та й взагалі, де б ви не були, на базарі, чи в транспорті, можете почути, як вільно люди спілкуються обома мовами. Тільки от у ЗМІ вони вкоренились. Якщо ви справжні патріоти, то не треба кричати, що гине мова, а нехай поїдуть по селах і подивляться на забиті вікна, двері дошками. На великі цвинтарі зі сотнями свіжих могил, а це ж переважно українці... то тут у вас «слабо», ви у рот води набрали! Якщо ви справжні патріоти нації, побудуйте завод, посадіть ліс, якась би від вас користь була. А так вам як не було ні честі, ні слави, так і не буде. Хочеться, щоб ви не заважали хоча б на телебаченні. Хочеться чути справжній акцент і голос артиста, талант, не заляпуйте його фарбами. Українська мова — це мова наших пращурів, батьків, і її треба поважати, берегти, а не користуватися як брудом проти російської мови. Ми всі люди, громадяни розуміємо і поважаємо одні одних, якою б хто мовою не розмовляв. А якщо у вас є рахунки з росіянами з часів минулої війни, то ви самі розрахуйтесь, а ні в чому не винних людей не зачіпайте і не заважайте чесним людям чесно жити!

Недавно я прочитав у вашій газеті прекрасного і повчального листа В. Бондаря, громадянина з великої літери, статтю «Подискутуємо з паном Володимиром Осипчуком стосовно мови». Я хотів, щоб такі статті хоч раз на місяць друкували у вашій газеті. Може, нарешті, відпаде потреба забруднювати телевізори і ЗМІ. Адже ми пам'ятаємо, що віками не було проблем мовного питання. І нехай ці горе-«патріоти» ідуть у небуття».

Простий неграмотний мужик

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 16 травня 2007 p.

А БЕЗ МОВИ Я, ТИ І МИ - БЕЗДОМНІ...

"ЗА РУСИЗМ - ТРИ КОПІЙКИ ШТРАФУ. На першому курсі з тих матеріальних стягнень за день студенти збирали на торт"

"КОМУСЬ ЗАКЛИНИЛО В ГОЛОВІ, тому вирішили усі російськомовні передачі дублювати українською"