"МіГ" :: В ІЗРАЇЛЬСЬКІЙ АРМІЇ 21-РІЧНИЙ ВІННИЧАНИН МАКСИМ СЛУЖИТЬ РАЗОМ З ДІВЧАТАМИ

До Ізраїлю Максим Хмельовський з с.Ситківці Немирівського району потрапив після 9-го класу за освітньою програмою «Наале». Здав спеціальний тест, за результатами якого і був відібраний з числа 12-ти претендентів.

- Відправляючи сина до чужої країни, я страшенно переживала, — розповіла матір Максима Ірина Володимирівна. — Але мої хвилювання, як я пізніше переконалася, були марними. Як з'ясувалося, при відборі до уваги брали не лише показники інтелекту дитини, але й її здатність до адаптації. Адже у кожного претендента вкладають великі гроші — 30 тисяч шекелів на рік (приблизно 30 тисяч доларів).

- Зважаючи на таку суму, освіта в Ізраїлі дорога...

- Так, не з дешевих, але ж умови... супер. Так, школа, де навчався Максим, була на зразок інтернату. Проживання та харчування — як у зіркових готелях. Ще й стипендію платять. Максим поїхав у 2002 році, то на кишенькові витрати йому давали від 120 до 160 шекелів, на той час у мене такою була зарплата. У навчальній програмі — наголос на комп'ютери та мови. А педагоги — дуже сильні, переважно з дипломами московських вузів.

- Які ще відмінності помітили?

- Здивувала мене система оцінювання. Там вона… 100-бальна. До речі, свідоцтво про закінчення школи — «багруд» — там можна захищати усе життя. Якщо, скажімо, хочеш покращити свої бали, екзамени можна перездати. Але це вже буде за твої кошти.

А ще мене приємно вразило те, що діти дуже багато подорожують. Однокласників мого сина, наприклад, перших півроку возили пам'ятними місцями Ізраїля щонеділі.

Не дивно, що коли він приїхав на канікули додому, я побачила абсолютно іншого Максима. Жодних комплексів.

- Після навчання ваш син виявив бажання служити в ізраїльській армії. У нас хлопці вдома, на Україні, часто-густо уникають служби, а тут чужа країна, інший менталітет, інші вимоги, мова, зрештою, війна… Чому такий вибір?

- Справа в тому, що більшість ізраїльтян одразу після закінчення школи намагається піти в армію. Це дає передусім чимало пільг при подальшому вступі до вищих навчальних закладів. Так, по нашій програмі «Наале» дається 3 роки безплатного навчання. Колишнім воякам після армії дають також від 30 до 40 тисяч шекелів на навчання чи на відкриття власної справи. Тож діти заробляють в армії гроші, щоб навчатися. Взагалі, служити там престижно.

Сама ж армія кардинально відрізняється від нашої. Он знайомий Максима, Сергій Чумаченко з Вінниці, професійно займається боксом, то у нього армія альтернативна — вранці йде на службу як на роботу, а ввечері — повертається додому.

Ну, а наш Максим пішов служити у бойові війська. Термін служби — три роки (для дівчат — два з половиною роки). У березні вже минув рік, як він служить, це була «учебка».

Щодо війни. Перше, на що я звернула увагу по приїзді до Ізраїлю, те, що вулицями ходять солдати з автоматами. Але місцеве населення сприймає це як належне — атрибут воєнного часу. З автоматом не впускають лише в аеропорт, а ось у магазини, кафе — звичне явище. Однак воєнні дії тривають ближче до кордону, у секторі Газа, і війни як такої я не бачила. Мене часто запитують, чи не лячно за сина. Його частина знаходиться у Геваті, це спецпідрозділ. За словами Максима, послати їх у бій можуть лише тоді, коли наймолодший за рангом командир дасть на це згоду. Це не так, як показували у Чечні, що привезли «зелених» солдатиків — і одразу в бій.

У більшості випадків солдати виконують так звану внутрішню місію. У 2002 році, коли на одній з дискотек було здійснено теракт, внаслідок якого загинуло 20 молодих людей, саме солдати не дали людям опуститися до рівня звірів. Адже шоковане місцеве населення мало намір розвалити сусідню мечеть, з якої нібито вийшов терорист.

- Про «дідівщину» в Ізраїлі, напевне, і не знають…

- Що ви? Звісно, ні. Там дуже все демократично. Разом з тим бойова підготовка солдатів дуже серйозна. Буває, хлопці по три доби не сплять. І це не знущання, а такі високі вимоги. Зате годують — як у дорогих ресторанах. Коли мене як матір солдата-одинака (такий статус мають там хлопці, у кого немає родичів в Ізраїлі) запросили на «Регілайм іма» — 2-тижневу відпустку з мамою, я звернула увагу на те, що навіть на вишукані страви наші діти не «накидалися», як це буває, коли українським солдатам з дому передають передачу.

- І яке ж меню ізраїльського рядового?

- Акцент їхньої кухні — овочі та м'ясо. З курятини та яловичини роблять стейки, відбивні. Широкий асортимент салатів, багато фруктів. Причому усі недозрілі, я цього не знала, а виявляється, що у них більше вітамінів, ніж у стиглих плодах. Апельсини, мандарини — само собою, адже коштують 3,50 шекеля за кілограм. Для порівняння — квиток на звичайний міський автобус — 4,70.

- А яке взагалі враження від Ізраїлю? Культурного шоку не було?

- Зійшовши з літака, я за звичкою викинула жуйку просто долу. Максим як те побачив, одразу: «Ти що зробила? Це ж Ізраїль!». Так, чистота там ідеальна. А проблему жувальних гумок вирішують просто: у кожному поїзді, автобусі, таксі біля сидінь є невеличкі пакетики — спеціально для використаної жуйки.

Країна дуже красива, вся у квітах, зелені. І усе те — на камінні, адже до кожного деревця, до кожної квіточки підведена трубочка з водою. Не раз ловила себе на думці: ну, чому у нас, на наших родючих чорноземах, не так? У нас ниви бур'янами заростають, а у них найменші скелясті діляночки доглянуті. У це важко повірити, але там посеред міста може бути тваринницька ферма, а ви навіть запаху не відчуєте. Між іншим, я знаю одну дівчинку з Вінниці, котра підробляє після школи на фермі. У нас вона ту корову в очі ніколи не бачила, а там ходить на ферму залюбки. Жінки виходять на пенсію у 60 років. Проте дуже гарну допомогу дають на маленьких дітей, та у пенсіонерів висока пенсія. Тож там кажуть, що ті, хто працює, відробляють дитинство та заробляють на старість.

Як туристу мені сподобалися місця, пов'язані з біографією Ісуса Христа, музей про історію єврейства «Яд яхав» та цікаве місто Яфа, де вулиці названі за знаками Зодіака, і якщо знайдеш свій знак, то збудеться бажання.

- Чи правда, що діти в Ізраїлі — привілейована каста?

- Так. Там з дітьми до 4 класу панькаються. Дитина може поскаржитися міліціонерові, що її вдома образили, і батьків буде притягнуто до відповідальності, і навіть можуть посадити в тюрму.

До Ізраїлю — три години льоту, дорога коштує 550 доларів туди й назад. Були б у наших дітей гроші…

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

Середа, 16 травня 2007 p.

В ІЗРАЇЛЬСЬКІЙ АРМІЇ 21-РІЧНИЙ ВІННИЧАНИН МАКСИМ СЛУЖИТЬ РАЗОМ З ДІВЧАТАМИ. Після служби молодим воякам дають 30 тисяч $ на навчання чи на власну справу