Як ви, мабуть, вже знаєте, у «Молодіжній газеті» є рубрика «Ідеальна пара». Протягом усього існування «МіГу» читачі надсилали до редакції фотокартки пар з маленькими розповідями про їхні історії кохання та знайомства.

1 червня був Днем захисту не тільки живих дітей, але й тих, які вже ніколи не народяться. У вінницькому парку по вул. Козицького виставку на захист життя ненароджених дітей організував католицький медичний центр монастиря Милосердя коносіян.

Іра та Анжела навчалися у 8-му класі Козятинського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів «Школа-дитячий садок» №5. Подругами-нерозлийвода не були, але стосунки мали теплі, приятельські. І раптом — «НП»: дівчата побилися. Та так, що справа дійшла аж до суду.

Батьки посадили 13-річного Андрійка в інвалідний візок і щодня вивозили у місто, де він мав просити милостиню. Якщо у кінці робочого дня Андрій не здавав у сімейну касу 30 доларів, його били та не давали їсти.

Трагедія сталася у спекотний день 24 травня. Три 10-річні учениці школи №14 без дорослих пішли купатися на ставок, що на «Гуральні» на окружній дорозі у Вінниці. Усі троє не вміли плавати, тому і взяли з собою з десяток пластикових пляшок. Десь почули, що, наповнені повітрям, такі пляшки тримають не гірше надувного жилета. Одна з дівчаток обмоталась тими пляшками і пірнула у ставок. Однак у воді погано прив'язані пляшки розповзлися — і дівчинка пішла на дно.

Питання про так звану «реорганізацію» маленької, але дієздатної, із славною історією і традиціями Майданської школи постало одразу після 1 вересня. Одночасно відбулася і штучна «рейдерська атака» з боку Некрасівської школи.

Поки батьки 7-річного Сергійка були на роботі, сусідські діти запропонували у спекотну погоду скупатись на річці. Ну, звісно, малий погодився, всі ж йдуть – і він піде.

«У меня есть друг, который всякий раз, когда встречался с девушкой, признавался и клялся ей в любви. Я спросила, зачем он так бросается словами. А он мне ответил: «Влада, я не бросаюсь словами. Но понимаешь, всякий раз, когда исчезает одна и появляется другая, я думаю, что теперь все изменится, вот она — мой идеал. И сам того не замечаю, как забываю бывшую и влюбляюсь в нынешнюю. А потом все повторяется».

«Привіт, моя улюбленице! Хочу поділитися з тобою своєю історією і водночас відповісти на лист Олени «Зомліла на першому побаченні».

«Привіт, «Молодіжко»! Хочу дати відповідь на лист Ігоря, який незадоволений тим, що дівчата сидять на дієтах.

«Привіт, «Молодіжко»! Пишу вам з приводу дискусії на тему весілля.

Я все життя шукаю Друга. Людину, якій могла б вірити як самій собі і довіряти, як нікому іншому. Людину, яка не тільки буде критикувати мої недоліки, а й допоможе їх виправити. Людину, до якої я зможу прийти серед ночі або ж через декілька років за допомогою, і вона зустріне мене з відкритими обіймами. Людину, яка буде мені Братом, Батьком, Хлопцем, Другом… Яка візьме мене за руку і виведе на світлий шлях з цієї життєвої пітьми. Але, напевно, таких не існує.

Був звичайний вихідний день. У Центральному парку відпочиваючі їли морозиво, діти тягнули батьків на атракціони, а артисти – талановиті і не дуже – виступали на сцені біля фонтану. І тут оголосили виступ Вінницького хору ветеранів війни.

Імена та прах героїв, які віддали життя заради щастя Вінниччини, паплюжать сучасні підлітки.

Справжнє свято для батьків та діток відбулося в останній день травня у селі Морозів Мурованокуриловецького району. Тут вперше за останні 12 років відкрили дитячий садок.

«Доброго дня, «МіГ»! Нас, студентів одного з вінницьких вузів, «об’єгорила» наша ж... староста. Звісно, у тому, що сталося, ми винні самі, тож, як мовиться, «после боя кулаками не машут». І все ж просимо опублікувати цього листа, аби застерегти від помилки інших студентів.

Сьогодні, прогулюючись містом, я заглянула в її очі. Очі старенької, що стояла на колінах та просила милостиню. Я не наважилась з нею заговорити, адже боялась почути відповідь. Важко уявити, що змусило її до цього, та й не потрібно. Минуле, яким би воно не було, абсолютно не цікавить нікого, будь вона заможною, з гарними манерами чи загублена у мріях божевільна.

Свідком цієї історії я стала випадково. Чекаючи подругу на одній із трамвайних зупинок, звернула увагу на літнього чоловіка з дипломатом.

Коли колишня однокурсниця запросила мене на зустріч випускників, я не повірила сама собі: невже збігло 15 років? А потім мимохіть подивилася на свого майже дорослого сина.... А таки минуло. Як один день. Як сказав поет, „нет, мы еще не старые, но бродит, тем не мене, знакомыми бульварами другое поколение”…

«Природа – храм, а людина у ній...» Один з героїв Тургенєва продовжив: „робітник”.

Вінничани Микола Сорока та Олександра Барбалат показали нам, як це можна зробити. Вони презентували виставку сучасного декоративного мистецтва.

Великий крок ми робимо у житті, коли прощаємося з останніми шкільними днями і переходимо на навчання у вищі навчальні заклади.

«Саджайте, плекайте їх, щоб у старості не довелось жалкувати про нездійснені мрії.

Одного світлого погожого дня юні вінницькі художники вирішили влаштувати вуличну акцію. Вони одягнулись у свої робочі халати, вимазані фарбою, взяли мольберти та пішли на площу біля «Райдуги».

Втретє вихованці вокальної студії «Союз» під керівництвом Ірми приїжджають у Прибузьку школу-інтернат. Їх тут люблять та чекають, адже дівчатка-співачки навідуються не просто так, а з концертами. Зокрема, цього разу вокалістки вирішили влаштувати вихованцям школи ще й конкурси.

«Ми разом вчились в унiверситетi. Недавно моя подруга (не хочу називати її iм’я) загинула в автомобiльнiй аварiї. Це був страшний шок для всiх її друзiв, а особливо для мене.

Зустріч через 10 років... Саме так казали вінничани, які пам’ятали, як десять років тому Юрій Андрухович влаштовував презентацію книги «Московіади» у Вінницькій бібліотеці ім. Тімірязєва. Сьогодні вони прийшли на презентацію книги «Таємниця».

На святі технічного коледжу роздавали номінації. Абсолютними лідерами стали майбутній комп’ютерний геній Борис Коробейников та незмінний директор закладу Олег Домінський

З 5-ти років Настя Гудзевич займається вокалом. А ще дівчинка грає на фортепіано, танцює у хореографічному колективі «Еос» та мріє стати справжньою артисткою.

Не встигла 17-річна вінничанка Ілона Тарнавська повернутись з конкурсу «Закарпатський едельвейс-2007», який проходив у Мукачево, як її пісня «Квіточка» потрапила у хіт-парад «Доміно» на радіо «Промінь». Два тижні пісня займала перші місці, залишивши позаду співачку Анжеліку Рудницьку.

Головна сторінка | Про нас | Price-list | Архiв | Форум | English