"МіГ" :: ПІТЕР - МІСТО, ПОБУДОВАНЕ НА КОЗАЦЬКИХ КІСТКАХ

Місто Пітер, красою якого всі захоплюються, відвідують мільйони туристів, закладене у 1703 році, воно й сьогодні перебуває на піку популярності. Подивитися на неймовірні будівлі та маєтки вельмож, створені кращими архітекторами, приїздять з усіх куточків світу. Та жоден екскурсовод не розкаже, що ця краса давалася ціною людського життя. Адже усім відомий факт – Петербург побудований на кістках українських козаків. Цьому передувала одна з найбільших трагедій українського народу – Полтавська битва...

Неоднозначна постать в історії України, Мазепа, прийшов до влади, викривши свого попередника у змові проти Росії. Наш гетьман був найбільшим другом та соратником царя. Мазепа став другим після Суворова, хто отримав найбільшу російську нагороду – орден Андрія Первозваного. Але чим більше Мазепа занурювався у політику, тим більше ставало зрозуміло – не бачити Україні суверенітету, який їй обіцяли після національно-визвольної війни Богдана Хмельницького. Ще тоді на підписання угоди у Переяслав цар прислав високе посольство «Бутурлина с товарищи», щоб урочисто оголосити про перехід України під царський протекторат... Проте під час присяги виникла колізія – царські посли категорично відмовилися присягати від імені царя, що той не видасть їх польському королю... Мовляв, українці мають покладатися на слово царя. Тоді козацька старшина вперше відчула, що це означає – абсолютна тоталітарна царська держава...

Мазепа, враховуючи це, почав шукати вихід – як нарешті зробити Україну незалежною. Тому і звернувся за допомогою до російських ворогів – шведів. Король Карл у разі перемоги у Полтавській битві обіцяв Україні суверенітет. Прорахунок був точний – перевага була на їх боці. Але тут злу роль зіграла вічна двоякість української політики, інтриги. Мазепа закликав реєстрове козацтво виступити на боці Карла. Але старшина розділилася – половина пішла за Мазепою, половина – ні. Мовляв, він викрив Виговського у зраді царю, а сам зраджує, це, певно, якась інтрига... 27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва, коли, як зазначають історики, «закінчився період шведського панування». Козаки, розділившись, билися за обидві сторони, один проти одного, проливали українську кров... Саме ця подія стала переломним моментом у нашій історії. Поранений Мазепа переховувався у Молдові. У цей час в українські повіти входить російське військо, Україна стала фактично окупована та втратила своє самоврядування... А поневолені козаки, які вважалися зрадниками, як каторжники, були кинуті на будівництво Петербурга.

«...Все російське вельможне панство царським велінням зводило кам’яниці понад Невою та річками, які впадають у неї, часом вбивало туди все, що мало, й добре, якщо кому випадало сухіше місце, – писав Юрій Мушкетик у своєму романі «Гетьманський скарб», – а кому болото, той гарував та мучився, фундаменти домів тонули в болоті, воздвинуті взимку, бо літо там вельми коротке, кам’яниці, коли повз них проїжджав віз, трусилися, неначе лихоманні. По цей бік річки, де стояли царські палаци, яких три: два літні і один зимовий, пишалися один перед одним найкращі будинки, з садами та металевими огорожами; на них з протилежної сторони Неви дивилися широкими вікнами такі самі кам’яниці, найкраща з них була князя Меншикова. Ті будівлі не веселили пітерський люд, навіть вельмож, надто дорогим коштом вони будувалися, декотрі пани вщент порозорювалися на тому будівництві, на тих дорогих, біломармурових колонах та статуях перед будинками і в садах... Одначе доокіл, по слободах, та й по місту – хатини, халупи, хижі і навіть курені з гілля – у твані та болоті, в смороді, бруді; лихоманки, гарячки, цинга та інші напасті косять людей, як траву. Я сам бачив немало бідолах, яких було нікому поховати... Іноді по дорозі на кладовище тіло опускають на землю кілька разів і знову запалюють свічку, аж поки зберуть кілька копійок, куплять рогожу, зав’яжуть її, неначе мішок, мотузком, і так волочать тіло до ями. Цар видав указ, щоб у місті найпильніше дотримувалися чистоти і «щоб ніякого скаредства та мертвечини не валялося». Серед тієї «мертвечини» здибували ми не раз і своїх земляків, козаків з України, пригнаних на будівельні роботи...

– Не кланяйся цим камінням. Всі вони стоять на підмурівку з кісток, і кістки ті – наших козаків.

Я й сьогодні не знаю, для чого нас усіх було прикликано в той Пітер. Для того, щоб ми побачили, де гниють козацькі кості, для постраху, для розваг? Мертві козаки лежали в болотній землі, а живі мусили веселитися...».

Скільки козацьких кісток лежать під цим містом – мабуть, що тисячі. І за 304 роки існування Петербурга тут працювали найвидатніші уми, зокрема, наш Микола Пирогов очолював кафедру хірургії. Хоча і кажуть, що Пирогов не належить ні Україні, ні Росії, він належить світові...

Петербург – також світове місто, і Україна вклала у нього свої найбільші інвестиції, але ніколи на нього не претендуватиме.

Анна МАЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 8 серпня 2007 p.

ПІТЕР - МІСТО, ПОБУДОВАНЕ НА КОЗАЦЬКИХ КІСТКАХ