Середа, 8 серпня 2007 p.

З БУДІВЕЛЬНИКІВ - У КАЗКАРІ. Кожен зі слухачів може стати героєм казки Сашка Лірника

Казкаря Сашка Лірника називають таємною українською зброєю. Адже він їздить Україною та розповідає казки, які залишаться у серцях українського покоління. Від його оповідей у захваті і дорослі, і малі.

Кожен з них може стати його героєм. Сашко Лірник практикує «народний театр», під час розповіді знаходить героїв серед слухачів та задіює їх у казці. Сашко працює у будівництві, але справа для душі – це казки. Свою першу оповідку він написав у 4 роки, продовжує робити це і зараз.

– Казки – це магічна річ, вона зачаровує людей різного віку. Бізнесмени та менеджери забувають, що вони начальники і з дитячими очима насолоджуються казками.

– Чи важко писати казку?

– Казки йдуть від Бога. Я не можу писати на замовлення, хоча часто просять. А взагалі шкода, що у мене немає свого кабінету, бо іноді побутові справи дуже заважають писати. Ти заглиблюєшся у сюжет, ніби поринаєш у глибину, на якій лежить скарб, а побутові речі можуть завадити той скарб знайти. Тепер розумію, чому письменникам давали квартири з додатковою кімнатою-кабінетом.

– Скільки у вашому архіві казок?

– Точно не знаю. Є три диски по 12 казок, у четвертому, який готується до видавництва, ще 6. Коли була телепрограма «Казки Лірника Сашка», у ній вийшло 530 казок. Але канал закрили, і програма зникла.

– Як дякують за цікаві оповідки?

– Зазвичай дарують бублики. Бо в кінці казки звучать слова: «Ось вам казочка, а мені бубликів в’язочка». І щоразу мені несуть в’язки «баранок». А ще дякують листами. Якось мені написали сліпі діти, які слухали мої диски. Це було неймовірно приємно. Був лист від чоловіка, який перебуває у місцях позбавлення волі. Він написав, що після прослуховування казок його погляди на життя змінились.

– Курйози трапляються?

– Постійно. Хтось впізнає себе у казці, хтось інших. Був випадок, коли мене запросили на весілля. Я розказував казку про єврея, після чого до мене підійшов наречений і сказав, що знає того товариша, про якого я розказував, бо той випадок у його селі трапився. Хоча сам вже кілька років проживав у Америці.

– Як сім’я ставиться до вашого хобі?

– Мій семирічний син Іван дуже любить слухати казки. Може, навіть і сам колись почне їх складати. Дружина Олеся теж позитивно ставиться. Вона гарний музикант, на моїх дисках з казками вона робила барабанний супровід.

– Чи маєте учнів?

– Так. До мене попросився хлопчик Тарас. Я йому допомагаю, ніби нічого виходить. Але писати та розповідати цікаві казки – це дар Божий.

– А Лірником вас хто прозвав?

– Я ж граю на лірі, від того воно і пішло. До речі, цю ліру я переробляв кілька разів, щоб мала краще звучання. І якось на Андріївському узвозі, на виставці старовинних інструментів побачив точнісінько таку. Вона називалась Власюкова ліра, на честь лірника, який помер у 82 році. Це містика, але моє справжнє прізвище Власюк.

До речі, незабаром по казці «Про чорного рицаря», яку написав Сашко Лірник, зніматимуть фільм. А по казці «4 роги» – мультфільм. Тому маємо надію, що незабаром Сашко Лірник остаточно залишить будівельну справу та повністю присвятить себе казкам.

Юлія МАРІНІНА

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com