"МіГ" :: Я УКРАЇНКА, А ТИ? СОБОЮ БУТИ ТАК ПРОСТО...

Через два дні святкуватимемо День незалежності... Шістнадцятий рік незалежності. Шкода, що це свято не усі розуміють, поважають, святкують… Для мене ж воно особливе, хоча я народилась в Росії. Коли батьки одружились, тата-військовослужбовця відправили служити до сусідньої держави. Повернулись ми в Україну лише у 93-му. Саме тоді батьки опинились перед вибором: залишитись у Росії, де були квартира, друзі, гарні посади, чи повернутись в Україну, де все довелося б починати спочатку. Вони обрали повернення на Батьківщину.

Тоді я не зовсім розуміла, чому ми маємо від’їжджати назавжди звідти, де нам було добре… але мама пояснила, що мріяла про повернення весь час, поки жила в Росії, що Україна – це земля наших предків, там живуть наші родичі, бабусі та дідусі, там наша Батьківщина. Мені тоді якраз було майже 7 років. Пора було готуватись до школи. Батьки задумались, в якій школі я навчатимусь: російській чи українській. Але за період літніх канікул я так добре вивчила українську, що пішла у перший клас української школи. Там же і вдосконалювала свою мову. Тільки от коли приїжджала до бабусі в село, чомусь сусідські діти розмовляли ламаною російською і з жахливим акцентом. І це не тому, що так легше було зі мною спілкуватись, вони так розмовляли і між собою. Тоді це було модним. А потім і в мене був російськомовний період. Російською спілкувались з однокласниками та друзями… бо розмовляти українською було непрестижно. Але в старших класах я зрозуміла, що Україна у моєму серці відіграє не останню роль. Пам’ятаю, як на уроках української літератури вивчали творчість українських поетів, з якою любов’ю вчителька розказувала про заслуги наших письменників перед Батьківщиною...

Пам’ятаю, як писали твори «Що значить для мене Україна?»… Пам’ятаю, як повернулась до української мови та почала пишатись своєю країною. Як, їдучи за кордон, возила українські сувеніри та наші прапорці. Як виправляла іноземців, які казали: «Ти росіянка»...

Мене тисячу разів запитували, мовляв, «що така симпатична, розумниця, як ти, робить в Україні?» А я відповідала: «Живу!» Невже не очевидно те, що я люблю свою країну?! За кордон можна їздити відпочивати, дивитись історичні пам’ятки, але не жити. Згадайте, як солодко повертатись додому, як приємно дихати своїм повітрям, милуватись своїм мирним небом, пити свою чисту воду та ходити по рідній землі… А ще – у жодній країні світу немає такого Києва, Львова, Вінниці, Карпат... немає такої золотої осені, таких неповторних гір, такої білої зими, таких пісень, такого вільного повітря. Тільки тут я відчуваю себе повноцінним громадянином своєї держави. Бо тут я вдома.

Я точно зрозуміла, що пишаюсь своєю країною. Хоча, як у кожній сім’ї є негаразди, так і в кожній країні також… Хтось осуджує нас за політичну ситуацію, комусь не подобається ставлення деяких українців до своєї держави… Але це ніщо в порівнянні з тією любов’ю, яку відчуває більшість українців до своєї країни… Пам’ятаєте, скільки гордості було, коли Руслана виграла на «Євробаченні», а Кличко виграв черговий бій… а як Тіна Кароль отримала спеціальну премію на «Новій хвилі»… І навіть єдину державну українську ми відстояли…

…Як приємно було долучитись до акції «Розмовляй українською» та разом з такими ж небайдужими пропагувати українське! У нас теж роблять гарне взуття, одяг, чай, кока-колу (наш «Караван» нічим не гірший) та печуть смачний хліб. У нас складають найкращі казки та грають якісну музику. У нас носять вишиванки, дотримуються традицій та влаштовують етнофестивалі… і поволі починають розуміти, що бути українцем – модно, почесно та приємно…

У моєму серці живе патріотизм. Він не фанатичний, а цілком здоровий. Я люблю українське, слухаю українське, їм українське…і мрію, щоб кожен із нас поважав свою країну. Я українка, а ти? Собою бути так просто…

Юлія БУГАЙ

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 22 серпня 2007 p.

Я УКРАЇНКА, А ТИ? СОБОЮ БУТИ ТАК ПРОСТО...