Середа, 22 серпня 2007 p.

ЙОМУ - 16. МЕНІ - 23. НЕВЖЕ ЦЕ КОХАННЯ?

«Поцілунок не привід для знайомства і не причина для продовження стосунків», – улюблена фраза моєї подруги. Але саме з нього усе і почалося.

«І потягнуло ж мене на ту зустріч. Точно, робити не було що… - розповідає подруга. - Пішли в ліс, «влилась» в компанію, почали грати в «бутилочку», а поруч ще й в карти грали. Ну і, як то кажуть, «однією попою на два стільці»… У карти вигравати набридло, потягнула гравців за собою на «бутилочку». Один хлопець відмовляється грати, мовляв, цілуватись не вміє. «Я тебе навчу!» – махнувши в азарті рукою, просто так «ляпнула» я.

Настав час розходитися по домівкам. Чисто по-дружньому прихопила того хлопця, щоб пройтиcь з ним до трамваю. Швидко виявилось, що він «лика не в’яже», отож йшли, як два п’яні матроси з нічної пиятики. Пожаліла. Вирішила його швиденько «провітрити», щоб протверезів, а вже потім з чистим сумлінням розпрощатись.

Додому потрапила годині о 10-ій вечора…

Зустрілися наступного дня… Потім ще, потім… Одним словом, Остапа понесло…

Йому - 16. Мені - 23. Саме про це я якось йому і сказала. «Так то по паспорту… – відповів він. - Викинь його, ми однолітки». Тепер щоразу, коли я говорю про вік, він починає супитись і грозиться знайти і таки викинути мій паспорт, свідоцтво про народження та інші документи, які нагадують мені про вік.

Батьки зреагували спокійно, мовляв, це ваші життя, робіть, що хочете. Малознайомі вважають нас братом та сестрою. Ні, ну якій нормальній людині може спасти на думку, що ми пара? Друзів ми ще не шокували цією новиною, оскільки боїмося, аби від радощів за нас їх не поменшало. Не у всіх же сильні нерви.

Між іншим, до цієї пори у мене було залізне правило: «Не товаришувати з хлопцями, які молодші мене». Але з правил бувають винятки. Ось і на моє напала іржа…»

«Кохання – це маніяк! – сміється подруга. - Перестріне і нападе, коли його не чекаєш… Але цей «маніяк» досить приємний.

Майбутнє? А навіщо? Ми живемо сьогоденням. Ми щасливі сьогодні. А завтра просто буде завтра. Ми намагаємось прожити цей день як останній. Зустрічаємось так, ніби не бачились вічність, а прощаємось - ніби назавжди. Навіть, якщо вже встигли 2-3 рази посперечатись і стільки ж помиритись».

Вікторія МОРОЗ

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com