"МіГ" :: У ТАЙВАНІ ВІННИЦЬКІ ТАНЦЮРИСТИ ЧАСТУВАЛИ ВАРЕНИКАМИ УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНОГО іЛАНСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ

«Дуже гарні діти! Такою, мабуть, є і ваша країна», – сказала координатор проекту.

Зразковий ансамбль танцю «Радість», що діє при міському Палаці дітей та юнацтва, особливо представляти не потрібно. Створений 9 років тому, колектив є лауреатом багатьох різноманітних конкурсів. Тільки за кордоном юні танцюристи побували 25 разів. Підкорили Польщу, Туреччину, Італію, Румунію, Молдову, Болгарію, демонстрували свою майстерність навіть у президентському палаці Лівану... А ось нещодавно «Радість» повернулася з Тайваня, з 2007-го Іланського дитячого міжнародного фольклорного фестивалю – одного із найбільших, найпрестижніших і найдовших фестивалів у світі. Участь у ньому брали майже 30 колективів з понад 20 країн.

– Вражень привезли багато і яскравих, – поділився по приїзді Віктор Бойко, художній керівник ансамблю. – Адже перебували у Тайвані (офіційно острів називається Китайська республіка Тайвань) не мало не багато, а майже півтора місяця. Була нагода гарно відпочити, познайомитися з країною, її культурою та звичаями. Але, разом з тим, наші діти багато і працювали: за 35 днів дали 32 концерти – своєрідний марафон.

Усі концерти проводилися у амфітеатрі величезного аквапарку, куди з’їжджаються відпочиваючі з усього Тайваня. Виступи починалися о 16-й і тривали до 20-ї щодня. Навіть, коли йшов дощ, їх не відміняли.

– Яке було відчуття, коли виступали вперше?

– Зустрічали нас дуже гарно. Коли ми запропонували глядачам свою програму, а це традиційний український «Гопак», вокально-хореографічна композиція «Моя Україна», «Вихиляси», номер «Подільський передзвін», «Волинські візерунки», «Буковинський святковий танець» та ін., загалом програма розрахована на 35-40 хвилин – усі були у захваті. Згодом на майстер-класах, які проводилися на кафедрі хореографії при Іланському університеті, наші діти навчали тайванців українських «па» і танцювальних рухів. Особливо тамтешні хореографи «взяли під приціл» наших солістів В’ячеслава Блащука, Олесю Євич, Катю Музичко, Максима Романова та Валерію Ратову.

– Чим найбільше вразив острів?

– Мальовничою природою та культурою. Тільки уявіть собі: гори, океан, численні водоспади, екзотичні рослини... Подих перехоплює! Місто Ілан, де проходив фестиваль, знаходиться на північному узбережжі острова, за 100 км від столиці. У місті 200 тисяч населення, але займає воно дуже велику територію, бо майже біля кожного будинку – рисове поле. До речі, рис там вирощують по кілька разів на рік. І щоразу після збору урожаю (така технологія) ділянки повністю заливають водою, щоб перегнили рештки.

Попри такий сільськогосподарський ухил – місто надзвичайно чисте. Працює сміттєпереробний завод. А саме сміття городяни навчені сортувати на шість контейнерів: окремо алюмінієві банки, папір, скло, відходи харчування і т.д. А ще там сувора дисципліна. Навіть в умовах фестивалю вказувалося: якщо учасники запізняться на одну хвилину, то на кожного учасника буде накладено штраф по одному тайванському долару.

Ще ми звернули увагу на те, що тайванці абсолютно не переймаються одягом. Ходять переважно у футболках та шортах, на ногах – гумові шльопанці чи капці. Щоправда, в установах прийнято бути у ділових костюмах. До речі, народ дуже привітний. Найпоширеніше слово – «сісє» – «дякую». Навіть коли вони нам робили послуги, все одно складали на грудях руки і, нахиляючись, промовляли: «Сісє». Цілком ймовірно, що така приязність іде від великої набожності, про що засвідчує величезна кількість храмів у місті. І не обов’язково великих. Прямо посеред вулиці може бути кілька накритих зверху стовпчиків заввишки два метри, і туди можна зайти помолитися. Переважна більшість мешканців сповідує буддизм.

Організатори фестивалю подбали, аби кожен день перебування у Тайвані став пам’ятним. Діти відвідали столицю Тай бей; були в одній з найвищих будівель світу на 189 поверхів; купалися в океані, стали учасниками театралізованого шоу з драконами, проводили спортивні змагання. До речі, наш Богдан Петрук зайняв друге, а Нікіта Макогончук – 3-є місце з тенісу серед усіх учасників фестивалю. А ще ми побували у шикарному зоопарку, де для кожного виду створені умови, аналогічні природним. Так, пінгвіни, наприклад, живуть у спеціальних холодильниках. Заходиш – як на Півночі.

– Чим вас пригощали?

– Коли ми збиралися їхати у Тайвань, знайомі, знаючи екзотичну кухню Китаю, лякали нас, мовляв, годуватимуть черв’яками. Звичайно, національні страви там дуже різноманітні. Але для нас був «шведський стіл»: що хочеш, те береш. Тож діти ласували переважно знайомими стравами. Дуже сподобалися усім жовті кавуни: на смак – як наші, червоні, але м’якуш жовтого кольору.. Пробували і національні страви, назви яких важко вимовити, але усі вони й справді із специфічним смаком.

Напевне, аби компенсувати таке дещо незвичне харчування, організатори влаштовували для учасників фестивалю дні національних кухонь. Тоді гості з різних країн самі готували і пригощали присутніх своїми національними стравами. На день української кухні ми готували вареники з картоплею, заправлені підсмаженою цибулею. «Підмели» їх у секунді. Тайванських кулінарів так зацікавила наша страва, що вони записували не лише рецептуру, але й знімали на відеокамери сам процес виготовлення вареників.

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Архiв | Форум

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк: №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк: №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

Середа, 22 серпня 2007 p.

У ТАЙВАНІ ВІННИЦЬКІ ТАНЦЮРИСТИ ЧАСТУВАЛИ ВАРЕНИКАМИ УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНОГО іЛАНСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ