Середа, 3 жовтня 2007 p.

"ЗАИМЕЙ НАЧАЛЬНИКА, и будет вся жизнь "в шоколаде", - радять мені подруги"

«Доброго дня, шановна редакціє! Хочу відгукнутись на лист «У нашій країні можна зробити кар’єру лише через ліжко...» і розповісти свою історію.

Початок моєї кар’єри розпочався через місяць після святкування повноліття, але, на щастя, не через ліжко. Мені, молодій, симпатичній дівчині з непоганими фізичними та розумовими даними, випав шанс працювати у колективі чоловіків... Ой, це нелегко, хоча, мабуть, кожен думає: «Оце клас», – та навіть подруги заздрять.

Директор спочатку видався святим, ввів мене в курс справ, розповів, де що, ну, як зазвичай. На роботі мене прийняли «на ура», мовляв, «така молода чарівна особа, і що вона робить серед нас... будяків». Постійна увага, цукерки, пропозиції піти на каву чи прогулятись по місту і т.д. Надмірна увага приїлась так, що деякі з моїх подруг постійно говорили: «Та це вона зажерлась». Спочатку були квіти та цукерочки, потім були «ягідки» – пропозиції руки та серця... домагання – це жахливо... Дедалі частіше я почала помічати, що це дратує мого директора, який при появі цукерок, квітів шаленів, постійно проводив зі мною розмови, на спочатку дуже незрозумілі теми... Але хто міг подумати – я йому подобаюсь... Він розлучений, віку майже мого батька... Спочатку про це говорив натяками, а вже потім залицявся прямо, підсідав ближче до мого столу, заглядав у блузи з глибоким вирізом, коли я проходила поряд, завжди задивлявся на мій зад. І це не вигадки, а чиста правда. Колись я в кабінеті була одна і розсипала папери, зігнулась, щоб їх зібрати, навіть не чула, як він підкрався ззаду і почав торкатися моєї спини. Я закричала, на що він відреагував так: «Тихіше, ще хтось почує і не так зрозуміє». Дійсно, а як тут розуміти – на нього ніхто ніколи поганого не подумає – просто святоша, це я така розпусна дівчина, спокусила свого начальника і всіх чоловіків...

Після постійних залицянь директора я відповіла прямо, що його коханкою не буду ніколи в житті, на що він відповідав: «Ніколи не говори ніколи...». Така самовпевненість злила мене, і я розповідала, що стосунки просто так мені не потрібні і я вірю у вічне кохання, на що він постійно розказував мені історії про те, яке жахливе життя в шлюбі, і що, одружившись, я буду приречена на жах і постійні страждання... Потім вже й сам запропонував мені руку і серце. Мене охопила істерика... Я попросила переведення на інше місце роботи, бо думала, якщо перейду в інший відділ, він віддалиться від мене, але це його не зупинило. Він знову й знову чіплявся до мене... Ніяк не реагував на мої постійні прохання відчепитись і дати мені спокійно працювати.

Якось скінчився робочий день... я затрималась, тому що робила звіт. Із співробітників залишився також тільки він. Зайшовши до мене у кабінет, почав розповідати мені свої сни – фантазії... Це було останньою краплею мого терпіння... Я благала його щось зробити, тому що це було нестерпним, кудись поїхати, змінити місце роботи, щоб нам не перетинатися. Втрачати такого працівника, як я, йому не хотілося, тому що справлялася зі своїми обов’язками краще, ніж будь-хто до мене. І це, як говорив мій шеф, було б дуже підозріло. Він поїхав на довготривалий відпочинок, а я знову попросила перевести мене у другий відділ.

Він так і залишився моїм генеральним директором, пересікаємося ми дедалі рідше. Згадуючи його постійні моральні знущання, я його ненавиджу і не реагую на нього ніяк. Тепер його це бісить, і це знову стає помітним, але біда вже зовсім в іншому...

У мене знову з’явився директор, який постійно звертає на мене увагу, цілує в щічку, а при цьому шаленіє, я ж, дівчина, бачу, відчуваю це. А потім каже: «Это же мои дети». Але ніякі батьківські почуття ніде не «дьоргають», коли він, начебто жартома, хлопає по сідниці.

Деякі з подруг радять: «Заимей его как любовника, дай ему всё, чего он хочет, и будешь всю жизнь «в шоколаде». А як же кохання? Справжні, щирі почуття??? Не знаю навіть, що робити. Звільнятися не хочеться, тому що хоч колектив і чоловічий, але в цілому дуже гарний. І якби напевне знати, що, звільнившись, я знайду нову роботу і директор не буде таким...

Отаке воно, доросле життя, повне несправедливості»...

Інна

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com