Середа, 31 жовтня 2007 p.

"Я ПОДОБАЮСЬ ЧОЛОВІКАМ СВОЇХ ПОДРУГ. ЩО РОБИТИ?"

«У мене жахлива ситуація — я подобаюсь чоловікам своїх подруг. Справа в тому, що майже всі мої подруги — одружені, мають чоловіків і навіть дітей. Я єдина, хто залишився із нашої студентської братії неодруженою.

Раніше мене часто запрошували на сімейні свята, де ми гарно проводили час. Але я почала помічати, що щось не так. Спочатку один чоловік моєї подруги почав приділяти мені забагато уваги, і я зрозуміла, що подобаюсь йому. Намагалась уникати зустрічей із ним, але у спільній компанії ми все одно пересікались. Тільки він втих у своїх проявах уваги, як інший чоловік іншої подруги мимоволі теж почав поводитись незвично. На дні народженні його дружини він весь вечір бігав не за нею, а за мною. «Мариночко, може, тобі салату, вина, тортика»... Подруга, звісно, ревнувала, але не подавала виду. Мені ж було дуже незручно. Після того подруги перестали мене запрошувати на свята. Я намагалась з ними поговорити, запрошувала на каву, зустрітись у місті, без їхніх чоловіків, але марно... Одна із них мені навіть сказала: «Маринко, не ображайся, але заходь до нас, як одружишся. Ми тебе з твоїм чоловіком з радістю приймемо у нашу компанію». Але я не хочу, щоб було так. Що ж мені робити, поки я не одружусь?.. Я дуже сумую за подругами і хочу з ними спілкуватись. А вони, мабуть, не хочуть, аби хтось ще з їхніх чоловіків переключився на мене. А нещодавно у місті зустріла одну із наших товаришок. Вона запросила мене у гості, адже у неї народилась донечка. Я дуже хочу піти, але не знаю, як поводитись, щоб її чоловік не приділяв мені багато уваги. Може, одяг поміняти, одягнути спортивний костюм чи не розмовляти з ним? Може, хтось опинявся у таких ситуаціях, підкажіть, будь ласка, що робити?»

Марина, вінничанка

---

"НЕ ПОСПІШАЙТЕ ЗНАЙОМИТИ МЕНЕ ЗІ СВОЇМИ ДРУЗЯМИ..."

«Бо інакше буде біда... Це стандартна ситуація... Хтось з моїх друзів чи родичів знайомить мене зі своїми приятелями. Протягом вечора ми з ними спілкуємось, говоримо про життя, погоду, роботу, музику, книги і, в результаті, вони закохуються у мене. Починають дзвонити і навіть набридати.

Я не проти товаришувати з ними, але справа в тому, що хлопці закохуються по-справжньому і хочуть чогось більшого. Доходить до того, що я змушена пояснювати їм, що не хочу зустрічатись з ними. Це дуже неприємна процедура. Тому йдучи на наступну зустріч, день народження, гулянку, я не намагаюсь бути такою хорошою, аби хто не закохався в мене. І що ви думаєте, нічого не виходить... комусь обов'язково западу в душу. І таке трапляється не лише з молодими хлопцями, але й з чоловіками, старшими за мене. Вони ніби діти, які, побачивши гарну іграшку в магазині, кричать: «Хочу!». Але ж я не іграшка, я не можу присвятити себе усім... і мене «вбивають» ці постійні дзвінки та запрошення на побачення. Невже вони не розуміють натяків? Я ж пояснюю, що, окрім дружби, більше не можу їм нічого дати. Я хочу знайти того, кого покохаю... А своїм друзям давно кажу: не поспішайте знайомити мене зі своїми друзями, бо результати таких знайомств знаю заздалегідь».

Єва, вінничанка

---

"Я ЛЮБЛЮ АНГЕЛІВ, А ВОНИ ВІД МЕНЕ ТІКАЮТЬ"

«Що робити, коли я закохуюсь у ангелів? Ці ангели — дівчата, дуже милі, красиві, світлі, позитивні та енергійні. Здається, вони дуже хороші для мене. Мабуть, тому і тікають.

Я справді складна людина, мене дратують навіть маленькі їхні особливості. Наприклад, коли дівчина кладе телефон на стіл, а не на тумбочку, де йому місце, коли вранці вона каже «Привіт», а не «Доброго ранку, любий», коли хоче гуляти, а я – у кіно, коли просить не їхати швидко у моїй машині. Іноді думаю, чому я так ображаюсь, вони ж просять елементарні речі. Я дійсно нестерпний і не розумію, як можна жити зі мною... але мене не приваблюють стерви, які могли б пробачати усі ці дрібниці. І щоразу я закохуюсь у ангелів. Я люблю опікуватись дівчатами, іноді дозволяю їм робити те, що не дозволяють інші чоловіки, але в один прекрасний момент можу розлютитись через дрібницю і зірватись... Звісно, дівчата тікають... біжать від мене далеко-далеко... І куди ж ви, мої ангели?... Мені вас так не вистачає. До речі, згадалось, якось одна дівчина зробила мені подарунок. Вона надіслала на мій телефон пісню, яку співає гурт «НеАнгели» «...Юра, прощай, Юра, прости... я ухожу, а ти отпусти» і пішла від мене, залишивши по собі тільки мелодію. Повертайтесь, будь ласка, а я намагатимусь бути не таким жахливим, яким іноді буваю».

Антон, зовсім не ангел

Головна сторінка | Архiв | Форум

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com